Лавандова плантація Закарпаття: кольорові млинці, смачне морозиво та квітучі краєвиди – фоторепортаж

Два роки тому поблизу невеликого райцентру Перечин на Закарпатті висадили лавандову плантацію, яка стала першою спробою в області вирощувати цю рослину у промислових масштабах., - пише Ірина Бреза, Радіо Свобода.
1. Лавандова плантація привернула увагу туристів до Перечина, відомого до того часу переважно своїм лісохімкомбінатом, побудованим у 19 столітті

2. На Лавандовій горі засаджено 320 тисяч кущів лаванди на понад 10 гектарах. Ще 2,5 гектара займають насадження дамаської троянди. У планах – плантація жасмину, перші кущі якого з’явилися вже цього року

3. У меню лавандової кав’ярні – кольорові млинці, які готує мама власника. Двоє доньок задіяні у проведенні дегустацій. На літо тут працевлаштовуються для підробітку та допомоги з туристами старшокласники місцевої школи

4. Туристичний сезон тут триває два місяці. Лаванда цвіте у червні-липні. Фотографуватися тут починають ще удосвіта, а закінчують після сходу сонця

5. Минулого року туристів на Лавандовій горі рахували за автівками, побували близько 2 тисяч людей з різних міст України. Цього року їх буде не менше 5 тисяч, кажуть на фермерському господарстві

6. «Основну масу лаванди ми самі переробляємо на готову продукцію, займається цим дружина та доньки, – каже господар Юрій Качур. – Наразі маємо понад 50 найменувань виробів з лаванди, це чаї, косметика, подушки та мішечки, сиропи і багато іншого. Ще 15 продуктів виробляємо з дамаської троянди»

7. Щоразу для потреб туристів вигадають нові «магніти». Облаштували кілька фотозон, відкрили невелику кав’ярню, проводять дегустації. Вечорами на території влаштовують концерти за участі колективу «Карічка» з місцевого музею

8. Найскладніше у роботі господарства, за словами працівників, це боротьба з бур’янами. Пестициди та гербіциди тут заборонені. Все полють власноруч.
До теми
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни

До цієї новини немає коментарів