На Закарпатті переорали макове поле

У Мукачеві власники переорали кілька гектарів землі на околиці міста, де понад тиждень цвіли червоні маки, що були ефектною фотолокацією для туристів. У міськраді пояснюють: це самосійний бур'ян і аграрій мусив це зробити. Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу повідомив радник мукачівського міського голови з питань туризму Олександр Шершун.
“Цей мак — самосів, це, по суті, красивий бур'ян і агровласнику він не приносить жодної користі. Крім того, його ніяким чином не можна переробляти, а головне — це інвазійна культура, і якщо його не скосити, на цій землі не можна буде нічого виростити. Можна припустити, звісно, що власник поля зробив це спеціально, “із вредності” - адже протягом півтора останніх тижнів там на полі щодня перебували сотні людей із фотоапаратами, на дорозі біля поля неможливо було припаркуватися. Але я хочу заспокоїти туристів: ця фотозона не знищена, переконаний, що наступного року макове поле під Мукачевом цвістиме знову,” - сказав Шершун.
За його словами, можна зрозуміти обурення туристів через втрату ефектної фотозони, але разом із тим треба зрозуміти й землевласника. Радник міського голови зазначив, що тим туристам, які дуже хотіли, але не встигли сфотографуватися на фоні макового поля під Мукачевом цими днями, варто пошукати такі ж поля на узбіччях доріг на території всієї області.
“На полях, які не обробляються аграріями, зараз цвіте багато дикого маку”, - сказав він.
Шершун додав, що торік це поле так само цвіло, і його так само переорювали. Це ніяк не вплинуло на кількість маку - цьогоріч його навпаки стало більше втричі.
До теми
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
До цієї новини немає коментарів