На Закарпатті переорали макове поле

У Мукачеві власники переорали кілька гектарів землі на околиці міста, де понад тиждень цвіли червоні маки, що були ефектною фотолокацією для туристів. У міськраді пояснюють: це самосійний бур'ян і аграрій мусив це зробити. Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу повідомив радник мукачівського міського голови з питань туризму Олександр Шершун.
“Цей мак — самосів, це, по суті, красивий бур'ян і агровласнику він не приносить жодної користі. Крім того, його ніяким чином не можна переробляти, а головне — це інвазійна культура, і якщо його не скосити, на цій землі не можна буде нічого виростити. Можна припустити, звісно, що власник поля зробив це спеціально, “із вредності” - адже протягом півтора останніх тижнів там на полі щодня перебували сотні людей із фотоапаратами, на дорозі біля поля неможливо було припаркуватися. Але я хочу заспокоїти туристів: ця фотозона не знищена, переконаний, що наступного року макове поле під Мукачевом цвістиме знову,” - сказав Шершун.
За його словами, можна зрозуміти обурення туристів через втрату ефектної фотозони, але разом із тим треба зрозуміти й землевласника. Радник міського голови зазначив, що тим туристам, які дуже хотіли, але не встигли сфотографуватися на фоні макового поля під Мукачевом цими днями, варто пошукати такі ж поля на узбіччях доріг на території всієї області.
“На полях, які не обробляються аграріями, зараз цвіте багато дикого маку”, - сказав він.
Шершун додав, що торік це поле так само цвіло, і його так само переорювали. Це ніяк не вплинуло на кількість маку - цьогоріч його навпаки стало більше втричі.
До теми
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"

До цієї новини немає коментарів