Святкова шпаргалка: іграшки ручної роботи від ужгородки Елі Ворон

.jpg)
- Елю, як давно ви займаєтеся хенд-мейдом і з чого починали?
- Почала займатися хенд-мейдом ще у школі. Коли навчилася в'язати, почала робити серветочки та кофтинки, продавала їх ще в 10 класі. А в декреті почала активно в'язати іграшки і шапки, це було 8 років тому. Насправді в'язання певною мірою мене заспокоює. І, звісно, це те, що дійсно приносить задоволення.
- Які матеріали використовуєте?
- У роботі використовую як акрилову пряжу, так і хлопкову, а також плюшеву. А всередині іграшок - наповнювач холофайбер. Усе можна прати в пральній машинці і не перейматися, що з іграшкою щось станеться. До того ж, у моїх роботах практично немає дрібних деталей, тому вони безпечні для найменших діток.

- Для кого ваші роботи?
- Мої роботи як для діток, так і для дорослих, адже іграшку можна використовувати не лише за прямим призначенням. Вона може бути і сувеніром, є й люди, які колекціонують іграшки.
Але на іграшках не зупиняюся. Також роблю капці для дорослих і діток. Виготовляю різні килимки, зокрема дитячі. Це такі подарунки, які точно будуть унікальними, оригінальними та особистими - другого таого не буде ні в кого, бо це ручна робота.

- Чи пам'ятаєте свій перший виріб?
- Мій перший виріб ручнї роботи – серветка на урок із трудового навчання у школі. А якщо говорити про іграшки, то тут першим був слоник. Його я зробила для донечки Віки. Вона його носила в садок.

- Що зараз найчастіше замовляють?
- Усі клієнти різні, їх побажання також. Але найчастіше чомусь купують ведмежат. Це, як не крути, універсальний подарунок, який підійде і хлопчику, і дівчинці, і дорослій людині. Але якщо роблю під замовлення, то тут частіше обирають мультяшних персонажів та ляльок. Щось таке, що буде більш індивідуальним і пасуватиме інтересам того, кому цю іграшку подарують.

- Що є найважчим у такій роботі?
- Найдовше в'яжуться ляльки, адже вони в мене не повторюються. Їх я не в'яжу по взірцю. Кожна є витвором моєї фантазії, уяви. Другої такої нема. Тому потрібен час, щоб створити певний образ, продумати деталі та втілити задумане у життя. Звісно, якщо щось не подобається, то переробляю, перев'язую, щоб виглядало так, як я це бачу.
- Можливо, у планах маєте якісь новинки?
- Так, у планах – зробити люльку для маленької дитини з трикотажної пряжі. Дуже хочу більше робити капців, коврів, фоторамок-іграшок, а найбільше хочу зробити в'язаний ажурний зонт.
.jpg)
- Дякую за цікаву розмову! Успіхів, натхнення та веселих свят!
Замовити роботи Елі Ворон можна в Інстаграмі.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади

До цієї новини немає коментарів