«Ми зробимо все, аби ця війна не знищила життя наших майбутніх поколінь»: Історія закарпатського правоохоронця, який захищає Батьківщину
Захищав від ворожих військ Київ, Харків, Суми та Запоріжжя. На запорізькому напрямку Олег отримав поранення, але після лікування знову повернувся на захист країни.
Як розповідають на сайті поліції Закарпаття, бої за Київ на початку 2022 року не стали новим викликом для правоохоронця, який ще з 2014 року разом з побратимами протистояли окупантам на Дебальцівському плацдармі та у Вуглегірську.
Тоді Олег Данилаш навіть не здогадувався, що набутий досвід участі у бойових діях йому знадобиться колись у майбутньому.
«Про можливий початок повномасштабного вторгнення багато говорили, як у новинах, так і люди між собою. Наш особовий склад був готовий до виконання покладених на підрозділ завдань, відтак ми цілодобово несли службу на території свого гарнізону», — розповідає поліцейський на псевдо Цімбор.
Вже на початку березня 2022 року спецпризначенці поліції Закарпаття покинули регіон та почали виконувати перші завдання у зоні бойових зіткнень на Київщині. Бійці займались оперативно-розшуковими заходами, розвідкою, а також здійснювали ударно-штурмові дії.
«В Бучу ми заходили малими групами. Місто, яке жило своїм життям і яке ми не раз відвідували, було просто не впізнати. Здавалося, що заїхали в зону відчуження», — розповідає Олег Данилаш.
Вже за декілька днів було прийнято рішення про створення зведеного підрозділу з-поміж бійців поліції особливого призначення «Сафарі». До його лав разом з іншими вмотивованими правоохоронцями увійшов і Олег Данилаш. Бійців «Сафарі» направили спочатку на Сумщину, а згодом - на Харківщину, де поліцейських залучали у штурмових операціях для відсічі ворога.
«Це були наші спільні заходи з Нацгвардією й військовими. Кожен мав свій маршрут, яким заходили в населені пункти, які на той час перебували під окупацією», — пригадує командир.
Разом з колегами Олег Данилаш брав участь у запеклих боях на запорізькому напрямку. Бажання було одне - якнайшвидше вигнати ворога з рідної землі.
«На Запоріжжі ми потрапили під серйозний ракетний обстріл, внаслідок якого зазнали втрат. Противник завдавав удар по локаціях, де стояв наш підрозділ. Було багато поранених. Важко навіть згадувати усі ці моменти. Але не дивлячись ні на що, ми продовжили свою боротьбу», — розповідає Олег.
Тоді внаслідок ворожого обстрілу спецпризначинець отримав осколкове поранення.
«Рідні не знали, де саме я перебуваю, казав, що у відрядженні. Сподівався, що це вбереже їх від переживань за мене. Коли ж я отримав поранення і приїхав додому, то довелося зізнатися і пояснити все, що відбувається насправді», — зізнається поліцейський.
Під час реабілітації Цімбор разом з побратимами почав опановувати новий фах, який зараз неабияк допомагає протистояти ворогу. Йдеться про керування безпілотними літальними апаратами.
«Коли ми були на позиціях та почали застосовувати FPV-дрони, то вдавалося ефективно завдавати точкові удари по противнику й ми вирішили створити в нашому підрозділі відділення аеророзвідки. Як маємо потрапляння у ворожі позиції, то емоції у всіх бійців приблизно такі, як на футбольному матчі, коли фанати кричать «Гол!», — розповідає поліцейський.
Говорячи про Перемогу України над агресором, Олег Данилаш каже, що вона обов’язково настане, адже на захисті країни стоять вмотивовані люди, які зроблять все, аби закінчити цю страшну війну й не передати її у спадок наступному поколінню.
До теми
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
До цієї новини немає коментарів