«Може бути все, що завгодно, тому готуємось до всього». Як гвардійці проходять бойове злагодження

За наказом підрозділ зайняв оборону за визначеними координатами, розгорнув контрольно-спостережний пост та почав обладнання позицій. Одразу по прибуттю на місце піхотинці починають окопуватися. Переоцінити важливість цієї роботи неможливо.
«Це життєво важливо. Причому чим глибше риєш, тим краще – більше шансів вижити. Це лише начальний етап. Згодом всі ці одиночні окопи ми з’єднаємо траншеями, і побудуємо опорний пункт», – каже командир взводу з позивним «Кемл».
З лопатами працює весь підрозділ. Командир відділення з позивним «Міхалич» вже виставив спостережні пости та визначив позиції для кожного стрільця. Для старшого сержанта ця задача знайома, і він з нею успішно справляється.
«Дають вводні зранку, дають зранку координати, де ми маємо зайняти позиції, плюс-мінус орієнтовний напрямок противника і кількість. Відомості про противника. А далі визначаю позиції вже напряму я на рубежі оборони. Може бути авіа удар, може бути мінометний обстріл, може бути наступ піхоти противника. Може бути будь-що. Тому готуємось до всього», – розповідає командир відділення.
Очікування справдились. Інструктори налаштовують страйкбольний міномет і починають обстріл. Внаслідок обстрілу на одній з позицій за легендою тренувань поранило бійця, і після наклання турнікету, його евакуюють в більш безпечне місце для надання медичної допомоги.
Допомагає піхоті екіпаж безпілотних літальних комплексів. Завдяки сучасним дронам, гвардійці можуть бачити противника і вдень, і вночі, каже оператор БпЛА з позивним «Білий».
«Старі моделі давали не ту картинку, яку ми маємо зараз. Тобто ти більш чітко бачиш людину, яка знаходиться знизу. Дрон має тепловізор, тобто можна літати і вночі, і, якщо на бойових, то ти можеш помітити противника, і зробити корисну справу», – розповідає гвардієць.
Згодом починається штурм. У ролі противника віськовослужбовці іншого підрозділу Національної гвардії України. Задача закарпатських гвардійців відбити напад переважаючих сил противника. Спочатку атакуючим вдалося просунутись, але після перегрупування, закарпатці відбивають штурм. Згодом наш підрозділ проводить маневр і переходить на більш вигідні рубежі. І знову все спочатку визначення позицій, напрямків вогню і облаштування окопів.
Тут закарпатців знову атакує умовний противник. Після відбиття нападу і знищення ворожої диверсійно-розвідувальної групи гвардійці отримують перевагу. Попереду нічний марш. В повному екіпіруванні бійці проходять декілька кілометрів по лісу, не зважаючи на втому, долають різні перешкоди і виходять до позицій умовного противника. Після зачистки окопів займають оборону і розпочинають бойові стрільби.
«Ми провели бойову стрільбу відділеннями. Працювали всі: від стрільця до гранатометника. За командою командира взводу, командирів відділень було вдало знищено весь особовий склад противника», – розповідає помічник керівника бойового злагодження з позивним «Мажор».
Під час цього злагодження підрозділ відпрацював усі елементи: розгортання, облаштування позицій, встановлення інженерних загороджень, використання розвідки за допомогою безпілотника, відбиття нападу противника, проведення маневру, марш і управління діями підрозділу з командного пункту.
До теми
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- Герої без зброї: начальник караулу Володимир Штимак про дитячу мрію, яка здійснилась, та виїзди на межі життя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Сергій Федака: «В мене одна ідея: встати і звідси піти». Останні розмови з легендарним істориком Ужгорода
- Мобільна вогнева міць навчання гвардійців Закарпаття на бронетехніці
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Боржава»: Як футбольна школа змінює життя дітей у селах Закарпаття
- «Ми більше не просимо, а формулюємо сенси», – Андрій Любка про зміну голосу України у світі
- Герої без зброї: «Кожен виклик — перевірка на людяність: історія рятувальника Юрія Думи»
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
До цієї новини немає коментарів