Сержанти Національної гвардії відпрацьовують техніку ведення бою

Набутий досвід і вдосконалену техніку ведення бою вони передають іншим військовослужбовцям під час регулярних занять та стрільб.
Заняття з тактики і вогневої підготовки розпочинаються з самого ранку. Інструктори показують сержантам підрозділів елементи ведення бою, які відпрацювали з побратимами з ЗСУ на Сході України. Гвардійці відточують навички пересування та ведення бою і відпрацьовують нові позиції для стрільби.
«Я проходив строкову службу багато років тому. Нас вчили зовсім по іншому. Наприклад ми стріляли з трьох позицій: стоячи, з коліна та лежачи. Зараз стає зрозуміло, що ефективний вогонь можна вести і сидячи навпочіпки. З цієї позиції дуже легко переносити вогонь на всі чотири сторони», – ділиться враженнями сержант з позивним «Гуцул».
Досвід боїв на коротких дистанціях, а таке трапляється регулярно, показує, що зброю не завжди зручно утримувати на ремені, каже інструктор з позивним «Варяг». Тому військовослужбовці відпрацьовують деякі вправи, тримаючи автомат лише в руках. Також вивчають нюанси тактичного пересування в різних бойових порядках.
«Ми сьогодні показали і відпрацювали, як разом з напарником можна ефективніше вести безперервний вогонь, навіть коли потрібна заміна магазину. І це відбувається в русі, бо нерідко зупинятися просто не можна. Також відпрацювали з нашими побратимами бій у будівлі та елементи тактичної медицини», – розповідає інструктор «Варяг».
Усі військовослужбовці обов’язково виїжджають на стрільби, які регулярно проводяться на спеціальних полігонах. Тут займаються не лише вогневою підготовкою.
«Окрім власне стрільб нацгвардійці відпрацьовують тактичне пересування у складі підрозділу. Наприклад, перехід небезпечних ділянок, перехрестя чи відбиття раптового нападу противника зі засідки. Ми відпрацьовуємо всі елементи заданої вправи з незарядженою зброєю, тобто без набоїв. Лише тоді, коли ми бачимо, що військовослужбовець впевнено виконує всі елементи вправи, він виконує стрільбу. Така методика неодноразово доводила свою ефективність», – зазначив офіцер Нацгвардії Богдан.
Серед обов’язкових занять – тактична медицина. Кожен гвардієць постійно відточує навички накладання турнікетів і бандажів. Досвід бойових дій показує, що вчасно та правильно надана медична допомога рятує життя. Всі ці вправи відпрацьовуються на собі і на побратимах. Адже надважливо вміти не тільки допомогти іншому, а й зробити все можливе, аби надати домедичну допомогу самому собі і полегшити роботу команді медичної евакуації.
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
До теми
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- «Голос, що лікує серця»: Мар’яна Матейко - мелодія, що несе світло й надію

До цієї новини немає коментарів