В Ужгороді провели в останню путь сержанта Олександра Грабаря
Олександр Костянтинович Грабар – корінний ужгородець. Народився 25 серпня 1970 року у родині внука губернатора Підкарпатської Русі – Костянтина Грабаря та його дружини Марти. Навчався в ЗОШ №9, після закінчення якої продовжив навчання в профтехучилищі №5, здобувши професію слюсаря. Після закінчення училища проходив строкову службу у військах протиповітряної оборони. Перебуваючи на посаді командира стрілецького відділення, звільнився зі строкової військової служби у званні сержанта.
Із шкільних років Олександр активно займався технічними видами спорту, зокрема – мотокросом. Це захоплення й визначило його фах, він став професійним майстром-ремонтником. Позитивний, добрий і щирий – так про загиблого кажуть рідні та друзі. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України, віддано виконуючи військовий обов'язок, боровся за територіальну цілісність нашої держави. 23 квітня 2023 року противник здійснив танковий обстріл позицій підрозділів сил оборони України біля Бахмута на Донеччині, внаслідок чого водій 2 зенітного артилерійського відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини А7369 Олександр Грабар отримав осколкове поранення. Евакопункт, де пораненому надали першу медичну допомогу, потрапив під артилерійський обстріл в ніч на 24 квітня. Олександр зник безвісти. Більше місяця рідні та близькі молилися, щоб він був живий. Але дива, на жаль, не сталося...
30 травня тіло захисника упізнали в морзі одного з медичних закладів Дніпра. З’ясувалося, що Олександр помер 25 квітня від множинних осколкових поранень у лікарні, куди був доставлений на стаціонарне лікування. Чин похорону відбувся сьогодні в Ужгороді на набережній Незалежності. Віддати шану воїну прийшли містяни, рідні та близькі Олександра Грабаря, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської військової адміністрації Радіон Кіштулинець, військові.
Священники відслужили заупокійну літургію, від головнокомандувача Збройних Сил України генерала Валерія Залужного зачитали пам'ятний лист на знак глибокої вдячності за жертовне служіння в лавах ЗСУ.
Жалобна хода пройшла до Пагорба Слави – тут Героя поховали із військовими почестями.
Вічна пам’ять і шана!
Ужгородська міська рада
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- Командир "Граду" з позивним "Ісус". Ужгородець Тарас Гайдук нагороджений орденом "За мужність". Посмертно
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
До цієї новини немає коментарів