Закарпатська обласна лікарня співпрацює з провідними хірургами світу
Вже майже рік американські фахівці надають консультативну допомогу, а минулого тижня навідалися до Ужгорода, щоб провести спільні операції з лікарями медзакладу пацієнтам - військовим, які отримали бойові травми. До команди з США увійшли лікарі Пенсільванського університету – пластичний хірург Стівен Ковач і мікрохірург Ендрю Баудер, який зараз займається хірургією в Гарварді, та пластична хірургиня Оксана Джексон з дитячого госпіталю Філадельфії. Американських колег зустрів завідувач опікового відділення Закарпатської обласної лікарні Андрій Погоріляк. Саме в його відділенні зосереджені найскладніші випадки травм пацієнтів, які потребують реконструктивних оперативних втручань.
За словами Андрія Погоріляка, усі операції, проведені спільно з хірургами з США, були дуже важкими.
«Першою стала реконструктивна операція по заміщенню дефектів м’язів передпліччя у військового, якого було поранено декілька місяців назад. У нього не було м’язів передпліччя, були дефекти нервів, пошкоджені кістки. Першим етапом було виконано заміщення м’язового м’якотканинного дефекту – переміщення м’язу зі стегна на передпліччя, щоб у подальшому можна було рухати пальцями руки. І другим етапом, через два дні, пацієнту було виконано повторну мікрохірургічну операцію по заміщенню м’якотканинного більш поверхневого дефекту з васкуляризованих клаптів зі стегна. За час моєї 30-річної мікрохірургічної практики – для мене це перший подібний випадок. Загалом це оперативне втручання у два етапи тривало 12 і 6 годин відповідно», – зазначає Андрій Погоріляк.
Другу операцію з заміщення кісткового м’якотканинного дефекту нижньої шелепи провели лікарі з Ужгорода, Львова та США. Заміщуючи дефект нижньої щелепи, пацієнту пересадили частину малогомілкової кістки з судинами, нервами, м’язами і шкірою.
«Третє оперативне втручання – це боєць після вогнепального поранення, якому на гомілці не вистачало кістки. Було виконано заміщення цього дефекту вільною васкуляризованою малогомілковою кісткою з іншої ноги, пересадженої на дефект з зовнішньою фіксацією апаратом. Операція тривала близько 8 годин. Ще одному бійцеві було проведено операцію методом транспозиції з відновлення нервів на передпліччі. Ця операція тривала близько години. На жаль, виконати більший об’єм оперативних втручань не було можливості через обмеження по часу наших американських колег, але ми дуже вдячні їм за всю надану допомогу. Кожного дня вистояти в операційних по 10-12 годин – це дуже важка і виснажлива праця, це робота з маленькими структурами – судинами, венами, нервами, ці операції є одним з найважчих в хірургії.
Частина пацієнтів була прооперована нашими хірургами з хорошими результатами. Співпраця і надалі продовжиться онлайн, і наші американські колеги пообіцяли, як тільки буде можливість, відвідають нас знову. Також хочу подякувати одному з співорганізаторів візиту – дитячому ортопеду-травматологу Юрію Дем’яну з Мукачева, а також всім не перший погляд не помітним працівникам – операційним медсестрам і всьому персоналу», – додав Андрій Погоріляк.
В кінці візиту в прес-центрі Закарпатської обласної клінічної лікарні директором закладу Юрієм Яциною гостям були вручені почесні медалі Андрія Новака від «Фонду Новака» за надану допомогу військовим, які проходять лікування в медичному закладі.
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів