Війна, психологи та лікарняні клоуни: в Ужгороді вивчали способи відновлення дітей від психологічних травм
В Ужгороді відбулася чотириденна конференція "Все, що ми розуміємо про дитячу травму та відновлення". Про це Суспільному розповіла комунікаційниця гуманітарної організації "Людина біді Словацька Республіка" Марина Гончаренко. За її словами захід відвідали понад 80 психологів, дитячих психіатрів та фахівців по роботі з дітьми, з різних регіонів України.
Ініціаторка конференції психологиня Людмила Балецька розповіла, що психологів з різних міст запросили через необхідність обміну досвідом, який отримали спеціалісти під час роботи в умовах повномасштабної війни. "Мені здається, що ми зараз маємо настільки багато досвіду за останній рік, що нам треба і варто опрацьовувати його й намагатися ділитись ним далі з іншими колегами. Це дуже важливо. Психологи в Україні, особливо які працюють з дітьми, зіштовхуються з багатьма професійними кейсами, які випереджають десь знання і практику, яку ми маємо в світовому досвіді. І тому дуже важливо пояснювати світу, що відбувається з дітьми, як вони переживають війну, як дитина вміє відновлюватись", — розповіла жінка.
За словами Марини Гончаренко, захід провели у двох локаціях в Ужгороді. На одній з них відбулися заходи присвячені темі травматизації дітей та впливу на них травматичного середовища. Учасники програми вивчали, як розпізнати травму, опановували техніки стабілізації та відновлення психічного стану дітей та батьків у часи війни.
На іншій локації — відбувся тренінг з основ лікарняної клоунади, де учасники опановували базові навички такого виду психологічної підтримки дітей.
Ольга Булкіна — одна з учасниць тренінгу з основ лікарняної клоунади. Працює в найбільшій дитячій лікарні "Охматдит" у Києві. Каже, що у перші місяці після повномасштабного вторгнення жили на роботі з медперсоналом, дітьми, та їхніми батьками. "Для нас лікарня стала фортецею, ми разом спали, разом працювали і спостерігали за роботою лікарів, які декілька діб не спали і рятували життя. Це дещо інше, ніж декілька разів на тиждень приходити та працювати з дітьми. Зараз це просто стало життям. Треба було якось адаптуватися під ці реалії", — каже учасниця тренінгу.
Ольга Булкіна розповіла, що психологічна підтримка діток у ролі "лікарняного клоуна" —це імпровізаційна робота, яка потребує індивідуального підходу до дітей. "Ми не є аніматорами, які приходять веселять дітей, де вони всі збираються в кружечок і плескають. Це індивідуальна робота з кожною дитиною, залежно від вікової групи, залежно від діагнозу, від багатьох факторів, і тому теж треба було знаходити контакт, персональний з кожним із цих дітей, які постраждали, спочатку це був виклик сильний, було страшно, але ми адаптувалися до цього і зараз працюємо активно з постраждалими дітьми", — розповіла учасниця конференції.
Під час тренінгу, учасники конференції вивчали методи лікарняної клоунади, освоювали сміхотерапію та імпровізацію, а також створювали індивідуальний стиль та образ клоуна. Тривала конференція з 20-го до 23-го лютого. Її організувала міжнародна гуманітарна організація "Людина в біді Словацька Республіка", у рамках програми психосоціальної підтримки в Україні.
-->
До теми
- «Піхоті на війні найважче, але без неї ніяк…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
До цієї новини немає коментарів