Евакуйовував поранених із поля бою: історія бійця 128-ї Закарпатської бригади Михайла Батрина

Військовий стрілець-санітар 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Михайло Батрин евакуйовував з поля бою поранених захисників, поки й сам не отримав поранення. Військовий отримав медаль "Захисника Вітчизни" від президента. Його історію розповіли на сторінці Мукачівської міськради у Facebook.
Михайло Батрин до служби у ЗСУ працював на заробітках. Рішення піти захищати Україну прийняв сам.
"Я до війни працював по заробітках, як і всі наші закарпатці, потім, як почалася повномасштабна війна, я пішов добровільно, щоб її тут не було", — розповідає Михайло.
Чоловік потрапив до 128-ї Закарпатської бригади. Став санітаром-стрільцем.
"Був закріплений за РПГ. До моїх обов’язків входило перенесення поранених, дивитися за позиціями, щоб ворог не наступав", — пригадує військовий.
Чоловік займався евакуацією поранених, однак, в один із днів служби й сам дістав осколкове поранення живота. Пораненого Михайла побратими на руках пронесли під обстрілами чотири кілометри. Перші операції провели у Запоріжжі, згодом його перевезли у Дніпро, а далі — в інститут Шалімова.
"То була остання вирішальна операція. Після неї я почав одужувати. Дотримуюся дієти. Дуже вдячний побратимам, що мене не залишили", — розповідає Михайло.
За службу у ЗСУ президент нагородив Михайла Батрина медаллю "Захисника Вітчизни".
До теми
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Інклюзивна кав’ярня “Янгол” святкує першу річницю: з якими викликами зіштовхнулися в роботі
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів