Як у Мукачеві вперше пересадили серце: історія донорства і чоловіка, який отримав другий шанс на життя
Водію швидкої допомоги Віктору Миколайовичу у ніч з 8 на 9 лютого пересадили донорське серце — це перша трансплантація серця, яку провели на Закарпатті, - пише Закарпаття 24.
Надскладна операція відбулася у Лікарні Святого Мартина і тривала 9 годин. Разом з лікарями Лікарні Святого Мартина працювала команда фахівців з Першого медичного об’єднання Львова.
Доноркою органів стала жінка, мозок якої помер внаслідок гострого ішемічного інсульту. Її чоловік дав згоду на трансплантацію органів. Її рідні сказали «Ми не змогли врятувати її, тож нехай врятуємо інші життя». Перед видаленням органів донорку провезли до операційної через коридор пошани, у який вишикувалися медики. Реципієнтом обрали жителя Львівщини — Віктора Миколайовича, адже тести на сумісність органів показали, що його організм найкраще своє прийняти чуже серце. Крім того, органи померлої донори врятували життя ще трьох людей: її печінку пересадили жінці з Закарпаття, одну нирку чоловіку з Житомирської області, іншу — жінці зі Львівщини. Ці органи була змогла оперативно транспортувати у спеціальних боксах.
Зараз пацієнт з новим серцем знову стає на ноги. Чоловік проходитиме реабілітацію у Львові, тут йому підберуть спеціальне лікування. Віктор Миколайович каже: перше, що він зробить, вийшовши з лікарні — подякує лікарям і дітям.
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів