Прикордонники після бойового завдання повернулися на Закарпаття і привезли з собою врятованих собак

Прикордонний підрозділ, який нещодавно після виконання бойового завдання повернувся на Закарпаття, привіз із собою врятованих собак. Про це повідомляють на сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України у Facebook.
"Повернулися у дещо більшому складі, ніж за списком. До нього додалося так зване "позаштатне кінологічне відділення". Разом з прикордонниками у строю стояли їх вірні чотирилапі друзі. Усі приїхали з хлопцями з війни. Кудлаті і короткошерсті, одні — розміром з вівчарку, інші — з кота, вони стали невід’ємною часткою військового колективу", — йдеться у повідомленні.
Більшість собак потрапили до прикордонників ще маленькими цуценятами і буквально пройшли з хлопцями війну. "Завжди були поруч — у бліндажах, у розташуванні, інколи під час виїздів. Вони чатували, сповіщали про підозрілий шум, гріли своїм теплом. Хлопці ділили з ними ліжко і їжу, чотирилапі віддячували відданістю і пильністю", — інформують у службі.

Західне регіональне управління Держприкордонслужби України/Facebook
Чорна Дашка народилася від безпритульної собаки під кулеметом ДШК на Чернігівщині. "Прикордонник Василь пошкодував малу, у якої майже не було шансів вижити у таких умовах, і взяв під свою опіку. Дашка пройшла з ним Слов’янськ, з ним же повернулася додому", — повідомляють у дописі.
Вівчарку Гайку прикордонник Іван отримав як подарунок на день народження, який зустрічав також у Слов’янську. Військовий розповідає, що у довгі зимні ночі вона йому була порятунком від холоду, а "її мокрий носик – від туги та поганого настрою". Під час одного з обстрілів Гайка отримала поранення і отримала лікування нарівні з бійцями.
Руду Альфу знайшли ще зовсім крихітною біля ями від прильоту ворожої міни. Її забрав звідти прикордонник Євген із Закарпаття. "Маленька, але відважна собачка відтоді ні на крок не відходить від свого рятівника. Таких історій у підрозділі — з десяток. Усі привезені тваринки тепер житимуть у родинах наших захисників. Вони і надалі піклуватимуться про своїх бойових "хвостиків", адже для наших хлопців важливе кожне життя", — додають у службі.
До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів