Белградська битва і Закарпаття: житель Бадалова воював серед хрестоносців

Белградська битва і Закарпаття: житель Бадалова воював серед хрестоносців
Чи знаєте ви, чому в храмах дзвонять о 12-ій годині? Цій традиції – майже 600 років. Її зачинателем є Папа Римський Калікст ІІІ, а передумовою – військове протистояння турків та європейців. Своєю буллою від 29 червня 1456 р. Папа закликав дзвонити у дзвони опівдні, щоб усі вірники молилися за перемогу над турками, які в цей час рушили військовим походом на Європу.

 

Приблизно за місяць після цієї події, а саме 22 липня 1456 р., відбулася вирішальна для протистояння Белградська битва, де об’єднані сили угорців, європейських хрестоносців перемогли турецьку армію, котрою керував султан Мехмед ІІ. Маловідомий факт, що серед учасників протистояння був і закарпатець. А на території краю, за церковною традицією, нібито похований один із героїв битви – католицький монах Джованні (Іван) де Капістрано, – пише Varosh.

Про перебіг битви під Белградським замком, участь у ній закарпатців і те, як мощі святого опинилися в нашому краї, розповідає історик, краєзнавець Йосип Кобаль. Далі – його пряма мова.

Відмова виконувати військовий наказ стала вирішальною для перемоги

– Протистояння турків і європейців загострилося за три роки до самої Белградської битви. Захоплення Константинополя в 1453 р. викликало паніку в усьому християнському світі, бо завойовники були мусульманами та поступово просувалися на північ. Тому духовні керівники Європи (а християнство в той час було ще в єдності) намагалися організувати хрестовий похід. Ішла війна за те, який символ буде вирішальним у Європі: хрест чи півмісяць.

Коли турецька армія проникла в глибину Балкан, відбулася вирішальна битва біля міста Белград, яке мало стратегічне значення. Про неї написано дуже багато, але останні дослідження показують, що битва проходила дещо по-іншому, ніж вважалося тривалий час. Звичайно, роль основних дійових осіб – правителя Угорщини Яноша Гуньяді, батька знаменитого Матяша Корвіна, та францисканського монаха Джованні Капістрано – і тепер не заперечується, але змінилися деякі акценти в оцінці битви та її учасників. Переломним, зокрема, став бій хрестоносців, якими керував Джованні Капістрано.

yanosh

Янош Гуньяді. Фото з Вікіпедії

З різних джерел відомо, що Капістрано був заможною людиною дворянського походження, мав освіту юриста. Згодом став монахом і прославився проповідями, лекціями, які проводив по всій Європі. Під час його виступів слухачі зазвичай не поміщалися в церкві, тому ці заходи часто проводили на міських площах. Напередодні турецької навали його призначили папським нунцієм до Габсбургів. Так Капістрано опинився близько до Угорщини.

Останні дослідження, проведені науковцями, показують, що кількість угорських військ, якими керував Янош Гуньяді, була приблизно 10 тисяч осіб. Гарнізон замку Белград складав близько 2 тисяч воїнів. Більшу частину військ – приблизно 20-30 тисяч осіб – становили хрестоносці. Це була частина війська на чолі з францисканським монахом.

Під час битви під Белградом Капістрано не послухався наказу Яноша Гуньяді не нападати на турків. Це виявилося вдалим рішенням, бо коли хрестоносці напали на ворога, той розгубився. Відтак ситуацією вдало скористався Гуньяді, який із кіннотою атакував турецьке військо і змусив його тікати. Тобто перемога була спільною.

Бадалівський хрестоносець

Виявляється, у Белградській битві брали участь і люди з території сучасного Закарпаття, які пішли на заклики Джованні Капістрано та приєдналися до хрестоносців. Це підтверджує грамота від 22 серпня 1456 р. про перенесення судової справи. У ній фігурує селянин Амброзій Роужа із села Бадалова (сучасна Берегівщина).

hramota

Грамота від 22 серпня 1456 р., в якій згадується Амброзій Роужа. Зберігається в Національному архіві Угорщини

До слова, Бадалово відоме тим, що на його території знайшли кістки первісних тварин льодовикового періоду, зокрема гігантського оленя. Тут є знахідки бронзового віку. Село згадується у писемних джерелах з 1286 р. Біля Бадалова знаходилася переправа через Тису. Саме тут 13 липня 1847 р. проїжджав угорський поет Шандор Петефі. Цю подію увіковічили на місцевій реформатській церкві у серпні 1938 р. На відкритті було близько 500 осіб, зокрема губернатор Підкарпатської Русі Костянтин Грабар.

charch

Реформаторська церква у Бадалові, на якій увіковічили поїздку Ш. Петефі

Повертаючись до підсудного Амброзія Роужі, паном якого був Янош Левкеш, варто зазначити, що селянина не було вдома ще і в серпні 1456 р. Як повідомив пан, Амброзій перебував у поході з хрестоносцями. Звідси знаємо – принаймні один наш краянин був у цьому поході та брав участь у знаменитій Белградській битві. Пізніші грамоти й джерела вже не згадують, чи чоловік загинув, чи повернувся додому. Відомо, що в Белграді почалася епідемія, яка забрала життя багатьох людей. Від епідемії, зокрема, помер і Янош Гуньяді.

Мощі покровителя військових капеланів і замок Канків

Із сучасним Закарпаттям, згідно з церковною традицією, пов’язана також історія керівника хрестоносців Джованні де Капістрано. Він помер незадовго після битви – у жовтні 1456 р. Тіло поховали у церкві містечка Уйлок (сьогодні Ілок, Хорватія), де був францисканський монастир. Невдовзі католицька церква проголосила Капістрано святим. Його вважають покровителем військових капеланів.

kapistrano

Св. Джованні де Капістрано. Фото з сайту Misadelpapa.com

Коли на початку XVI ст. турки завоювали Балкани й частину Угорщини, до їхніх рук потрапив й Ілок. З цього часу починають виникати різні легенди, перекази про мощі Джованні Капістрано.

Серед версій існує одна, що пов’язує його із замком Канків неподалік Виноградова. Версія зафіксована у письмових джерелах XVІІI ст. Згідно з нею, францисканці забрали тіло Капістрано з Ілока подалі від турків і привезли його у свій монастир біля Канкова, що в той час належав родині Перені. Проте всередині XVI ст. самі Перені перейшли у протестантську віру. Під час релігійних сутичок монахів убили, а їхні тіла разом з останками Джовані Капістрано скинули в колодязь біля монастиря та присипали землею. Відомий закарпатський краєзнавець Тиводар Легоцький у ХІХ ст. занотував у Виноградові таку цікаву деталь, що тіло Капістрано нібито знаходилося у срібній труні.

kankiv

Замок Канків. Фото з Вікіпедії. Автор Oleksandr Malyon

У другій половині XVIІ ст. відбулася рекатолизація Перені, і в 1672 р. мощі Капістрано почали шукати. Коли робітники розкопували колодязь, відчули дуже приємний запах, як від останків святих. Але в той час також відбувалися сутички між католиками й реформатами, тому пошукові роботи завершити не вдалося. Колодязь дуже довго залишався недослідженим.

У 1903 році Жигмунд Перені молодший звернувся до державної Комісії з охорони культурної спадщини Угорщини, щоб дослідили замки Нялаб (Королево) і Канків. Ті прислали архітектора Отто Стегло (який, до слова, реставрував Горянську ротонду), що швидко відшукав мури францисканського монастиря з колодязем. Перені велів вичистити його, але під час цих робіт жодних скелетів, речей монахів або Джованні Капістрано так і не знайшли. Між іншим, Тиводар Легоцький пояснював поширення легенди про мощі Джованні Капістрано біля Канкова тим, що на Виноградівщині теж є містечко Уйлок (Тісоуйлок, нині Вилок), а у Виноградові був францисканський монастир.

В іншій легенді йдеться, що коли турки захопили монастир в Ілоку, тіло забрали до Белграда. За ще однією версією – мощі потрапили до василіанського монастиря у Бистриці (Валахія, сучасна Румунія). Місцевий багатій Барбул дізнався, що турки продають мощі Капістрано і захотів купити їх. Ті відповіли, що продадуть останки за стільки срібла, на скільки вони заважать. Та під час зважування мощі стали чудесно легкими, тому їх відмовилися продавати. Барбул подав до суду, виграв його і забрав мощі у монастир.

Таким чином, досі залишається таємницею місце поховання мощей святого, францисканського ченця та героя Белградської битви Джованні де Капістрано.

Наталія Толочко, Varosh

Фото з відкритих джерел

 

08 серпня 2022р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів