«Мені довелося добиратися за пораненим 7 кілометрів у спорядженні вагою понад 30 кілограмів…», - бойовий медик Сергій

"Мене не хотіли брати в армію через відсутність бойового й армійського досвіду. Нарешті після наполягань запропонували стати бойовим медиком, і я погодився. А після посиленої медичної підготовки потрапив у 128 бригаду. Спочатку командири не відпускали на бойові виїзди, казали – молодий, зелений, ще навоюєшся. Я був у медпункті, до нас довозили поранених, котрих я супроводжував до госпіталю. Але затим ми поміняли позицію – наші підрозділи відкинули росіяни, просунулися вперед і мені дозволили бойові виїзди. За останні кілька днів на нашій ділянці було п’ятеро поранених – бійці, просуваючись вперед, підривалися на ворожих мінах. Троє хлопців отримали легкі й середні поранення – їм трохи посікло осколками ноги, руки й тулуби, дехто навіть самостійно вийшов у безпечне місце. А двоє були у важкому стані, їм відірвало по нозі.
Коли надійшов перший виклик, ми з головним сержантом добиралися на місце сім кілометрів. При тому, що мій бронежилет важить 16, а медичний рюкзак – 15 кілограмів. Важкопораненому хлопці наклали джгут, але нога все ще кровоточила, тому мені довелося накласти ще один – вище. Поки з гілок майстрували носилки, я зупинив кровотечу, вколов знеболююче й допоміг іншому пораненому. Затим обох понесли кілька кілометрів до машини. По дорозі важкий поранений періодично непритомнів, і щоб приводити його до тями, я говорив із ним, стискав руку, не давав заплющувати очі. Потім обох забрала машина й доставила в госпіталь. Важчому пораненому довелося ампутувати стопу, але він залишився живий – це головне. Наступного дня ситуація повторилася – знову двоє поранених, у одного з яких міною відірвало стопу. Той, що важчий, був при свідомості, він говорив і поводився адекватно, просто кричав, що дуже боляче. Їх теж доставили в госпіталь. Усі п’ятеро поранених вижили. Я потім аналізував свої дії і хоча як правило самокритичний до себе, вважаю, що зробив усе правильно.
Дома, на Кіровоградщині, мене дуже чекають рідні й близькі. Усім нам хочеться якнайшвидше повернутися, але повернемося додому після перемоги!"
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада - Закарпатський легіон
Фото - Суспільне Закарпаття
-->
До теми
- ТОП 5 вакансій від Закарпатської обласної служби зайнятості
- Сучасний фінансовий ринок та можливості заробітку на ньому
- На Закарпатті розроблять цільову обласну програму з підтримки української мови
- "Ворог відмовлявся повертатися на позиції, які ми накривали з СПГ, боявся", — старший солдат 128 бригади Олександр
- Белградська битва і Закарпаття: житель Бадалова воював серед хрестоносців
- Втрачений Ужгород: історія «четвертої» школи (Частина перша)
- Запрацювала гаряча лінія з питань щеплення та годування дітей до 3 років
- «Бограч-index» – серпень 2022: відомо, у скільки обійдеться "коронна" страва на Закарпатті
- Тривають поточні ремонти вулиць в Ужгороді
- "Ми бачили страшні речі, але командири завжди були поряд", — помічник гранатометника 128 бригади Володимир
- В Ужгороді у 50 фото покажуть Закарпаття під час війни
- У муніципалітет Сату-Маре привезли фото злочинів російських агресорів в Україні
- На озері Синевир проводяться дослідження водно-болотного угіддя
- Незабаром між Ужгородом та Івано-Франківськом може з’явитися залізничне сполучення
- В Ужгороді готують книжку споминів "Петро Скунць у колі сучасників"
- У Закарпатській обласній бібліотеці відбудеться тренінг з надання першої домедичної допомоги
- 128 бригада в обличчях: Роман, командир відділення
- У закарпатських лісах частка природного поновлення зросла від 30,5% до 62%
- Відправ монети на фронт: стартувала благодійна акція Національного банку "Смілива гривня"
- Як в Ужгороді працює "ВОНА хаб"
До цієї новини немає коментарів