128 бригада в обличчях: бойовий медик Діана

– У перші тижні війни я пережила два нові дні народження. Уже два роки в бригаді, була в зоні АТО й ООС, але такого й близько не бачила. Це справжня війна з усіма жахіттями, які важко уявити в страшному сні… Я пережила авіанальоти російських «СУ-шок», бачила вибухи від снарядів артилерії, танків і мін, поранених і загиблих товаришів, кулі, які пролітали дуже близько біля мене… У час жорстких боїв із ворогом, який сильно переважав нас чисельністю, я могла тільки повзати під обстрілами. Не могла піднятися, навіть коли товариші кричали: «Біжи!...» І тоді вони тягнули мене в якесь укриття за руку...
На початку березня був один день, коли я вивезла з поля бою 16-х поранених хлопців. Наш автомобіль розрахований на вивезення одного пораненого (плюс медик і водій), але ми вивозили по 5 і по 7 за раз. Я надавала в дорозі першу медичну допомогу, а в цей час по нашій машині стріляли росіяни.
Чи не шкодую, що вибрала службу в ЗСУ? Ні, я знала, на що йду. Пам’ятаю, коли вперше підписувала контракт зі 128 бригадою, тато переконував ще раз подумати: «Куди ти йдеш? Там же будуть поранені зі страшними ранами і вбиті? Як ти це переживеш?» Потім я сказала татові: «Я бачила все це – і поранених зі страшними ранами, і вбитих. І руки мої були в крові товаришів. Але я пережила це, впоралася». І тато нічого вже не міг сказати…
P.S. Указом президента України, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі бойовий медик 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Діана Кукурудзяк нагороджена орденом «За мужність» III ступеня.
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада - Закарпатський легіон
До теми
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
- Книги, які найчастіше купували в Ужгороді від початку 2025 року
До цієї новини немає коментарів