В Ужгородському Скансені діти декламували вірші Тараса Шевченка
За його словами, це діти ужгородців, а також читачі Закарпатської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва. На заході заспівали й пісню на слова Шевченка. Три пісні на бандурі зіграла викладачка вокалу Ужгородського інституту культури і мистецтв Марія Мартинюк.
"Його поезія настільки глибока, вона непроста, чесно кажучи. Якщо задуматися, вона більше сумна більше, але та енергія, яка є в тих словах, має дуже глибокий зміст. Кожен раз, коли ми перечитуємо, ми трішки звикаємо до його поезій, але потрібно щоразу перечитувати й заглиблюватися у той зміст, який є в цих словах", — пояснює музикантка.
Директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василь Коцан каже: захід провели біля хати з села Тибава Свалявського району.
"Ця хата у дечому нагадує садибу, хатинку, у якій народився, зростав Тарас Григорович Шевченко. Це традиційна глинобитна хата, яка була характерна не тільки для західного регіону, а й для цілого центрального регіону України. Дуже радує, що до цього заходу долучилися саме діти, бо саме вони є майбутнім для нашої країни, Шевченкові слова, які вони сьогодні говорили, вони завжди були, є і будуть, на моє глибоке переконання, актуальними», — очільник закладу", — зауважив очільник закладу.
Після декламування віршів, діти пішли до експозиційної зали Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Там вони малювали малюнки на тему Шевченкових творів.
До теми
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін

До цієї новини немає коментарів