В Ужгородському Скансені діти декламували вірші Тараса Шевченка
За його словами, це діти ужгородців, а також читачі Закарпатської обласної бібліотеки для дітей та юнацтва. На заході заспівали й пісню на слова Шевченка. Три пісні на бандурі зіграла викладачка вокалу Ужгородського інституту культури і мистецтв Марія Мартинюк.
"Його поезія настільки глибока, вона непроста, чесно кажучи. Якщо задуматися, вона більше сумна більше, але та енергія, яка є в тих словах, має дуже глибокий зміст. Кожен раз, коли ми перечитуємо, ми трішки звикаємо до його поезій, але потрібно щоразу перечитувати й заглиблюватися у той зміст, який є в цих словах", — пояснює музикантка.
Директор Закарпатського музею народної архітектури та побуту Василь Коцан каже: захід провели біля хати з села Тибава Свалявського району.
"Ця хата у дечому нагадує садибу, хатинку, у якій народився, зростав Тарас Григорович Шевченко. Це традиційна глинобитна хата, яка була характерна не тільки для західного регіону, а й для цілого центрального регіону України. Дуже радує, що до цього заходу долучилися саме діти, бо саме вони є майбутнім для нашої країни, Шевченкові слова, які вони сьогодні говорили, вони завжди були, є і будуть, на моє глибоке переконання, актуальними», — очільник закладу", — зауважив очільник закладу.
Після декламування віршів, діти пішли до експозиційної зали Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Там вони малювали малюнки на тему Шевченкових творів.
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
До цієї новини немає коментарів