В обласній бібліотеці презентують книгу Олени Гураль про видатного танцівника балету ХХ століття «З любов’ю, Серж Лифар!»
Олену Гураль просто зачарувала історія життя легендарного українського балетного танцівника, хореографа, який був засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, а також почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За словами авторки, попри свою світову славу у біографії видатного українця є чимало білих плям, які заінтригували письменницю і надихнули розпочати дослідження.„ На написання цієї книжки надихнула мене моя дочка. Все почалося з того, що вона у 12 років сказала, що хоче танцювати. Ми були здивовані, спочатку вирішили записати її у якусь танцювальну групу. А нам вона сказала, що хоче балетом займатися. Це при тому, що дитина не займалась хореографією. Ми знайшли у Києві муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря (Коледж хореографічного мистецтва «Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря», – ред.). Дитина була у 6-му класі, ми її туди возили кожного дня, треба було чекати поки закінчиться заняття, репетиція. І я за це час роздивлявся навкруги у приміщенні будівлі, де розташована ця муніципальна академія танцю. Там дуже гарне оформлення. Мене здивувала людина, яку я побачила на всіх світлинах. Тоді я подумала, що я щось про нього чула, але дуже мало. І вирішила більш детально про поцікавитись по цю постать, про Сержа Лифаря”, – ділиться спогадами письменниця.
Захід відбудеться з дотриманням карантинних умов. Вхід вільний.
Євгенія Напуда
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
До цієї новини немає коментарів