Колекціонер радіотехніки відкриває музей для меломанів на Закарпатті

На Закарпатті колекціонер Петро Дербаль відкриває музей на основі своєї збірки радіотехніки: гратиме ретро-музику на приймачах світових брендів від 30-х років минулого століття. Про це колекціонер розповів під час відкритої екскурсії для журналістів і блогерів, повідомляє кореспондент Укрінформу.
Петро Дербаль живе у Сваляві — курортному селищі на Закарпатті, відомому мінеральними водами. Він все життя колекціонує радіотехніку — має велику збірку, що нараховує близько 300 експонатів. Тут радіотехніка зі всього світу, і що примітно — усі речі у робочому стані, на них можна слухати музику та ловити радіохвилі.
Зараз Дербаль на пенсії, раніше чоловік займався ремонтом телевізорів та радіоапаратури.
“Колекцій, схожих на мою, в Україні є кілька - у Києві, Харкові, Вінниці, але у колег там - переважно техніка з просторів Радянського Союзу та братніх республік. Я ж можу похвалитися великою кількістю експонатів з Америки, саме тої країни, де радіо почало розвиватися із найбільшим розмахом у першій половині XX століття,” - розповів Дербаль.
Усі ці ексклюзивні речі колекціонер десятиліттями купував та вимінював у США, Німеччині, потім реставрував, бо багато чого отримував у неробочому стані.
Серед цікавих експонатів, на які він звертає увагу туристів, — це “ролс-ройс” у світі радіотехніки — апарат фірми SCOTT Custom Built, перші приймачі фірми RSA, німецькі та швейцарські радіо, навіть пристрій японської фірми — його колекціонер купив із норвезької рибацької шхуни, рибалки його застосовували для прийому радіосигналів. Багато, звісно, у Дербаля радянської техніки. Цікава його розповідь про те, як з'явилися такі магнітофони, як “Дніпро” в радянській Україні: виявляється, однойменний завод постав з етапованого з Німеччини заводу радіотехніки після війни. Завод вивезли з Німеччини і вже в УРСР почали виготовляти “свої” магнітофони.
Вражають також експонати так званої елітної радіотехніки — це радіоконсолі та радіобари відомих брендів PHILCO, Zenith Long Distance, Blaupunkt, Telefunken, Farnsworth... Колекціонер розповів, що зараз багато хто з поважних людей бажає мати такі програвачі у себе вдома, особливо їх цінують меломани. Своїм туристам на екскурсіях Дербаль пропонує послухати різну музику на програвачах — має велику підбірку платівок та дисків із колекціями блюзу, джазу та року. Також в приватному музеї колекціонера можна ловити радіохвилі на старих приймачах та оцінювати якісь звуку та їхній вінтажний дизайн.
До теми
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
До цієї новини немає коментарів