Школяр-нумізмат із Хустщини: «Мрію зібрати найбільшу колекцію в Україні»

Тому справжнім відкриттям для мене стало захоплення учня Стеблівської загальноосвітньої школи I-III ст. Станіслава Селемонки. Ось уже три роки хлопець колекціонує давні монети та купюри. Зараз у колекції юного нумізмата – 391 монета радянського періоду, найстаріша з яких – 1949 року, а наймолодша – 15 копійок 1991 року, тобто випущена ще до розпаду Радянського Союзу. Серед трофеїв – і 595 закордонних монет (Чехія, США, Китай, Африка, Азербайджан, Казахстан), що вже вийшли з обігу. Найстарішою з них є 1 американський цент 1966 року. Серед цінних раритетів також монета Третього рейху – 1 пфеніг 1938 року.
Станіслав цікавиться історією, це його улюблений шкільний предмет, тому й не дивно, що до душі йому припало саме таке захоплення з присмаком минулого. Розповідає, що все почалося спонтанно, коли до його рук потрапила перша незвична монетка.
– Перший екземпляр колекції з?явився випадково. Ним стали 5 копійок 1984 року, які знайшов у своєї бабусі. Ми із сестричкою перебирали старі речі, книги, і я випадково натрапив на цю монету. Вона мене надзвичайно зацікавила. З того часу і почалось поступове формування моєї колекції. Добре пам’ятаю, як до першої монети захотілося додати другу, і все – мене захопив азарт збирача, – усміхаючись, згадує Станіслав.
Суттєвим поповненням колекції юнака став ексклюзивний дарунок від сусіда – банка з монетами радянського періоду, де найстарішою була монета – 10 копійок 1971 року. Кілька цінних екземплярів подарував дідусь із Сокирниці, радо підтримуючи хобі онука.
Цікаво, що більшість своєї колекції хлопчина зібрав саме у односельчан: щиро цікавився у родичів, їхніх друзів та просто знайомих, чи не мають давніх монет. Здебільшого це були монети радянського періоду. Зарубіжні трофеї юнак купує в Хусті або через Інтернет. Каже, що треба бути обережним, аби не потрапити до рук аферистів й не придбати фальшивку. На своєму ж хобі поки що не планує заробляти.
– Нумізматика – дуже захопливе заняття, яке, до речі, вважається одним із найстародавніших хобі, оскільки ще з давніх часів люди розглядали монети не тільки як платіжний засіб. Адже будь-яка монета – це витвір мистецтва, і досить тривалий час їхнє колекціонування вважалося привілеєм заможних людей. А ще монети – це яскраві свідки епохи. Оскільки в кожній із них прихований якийсь зміст, кожна з них несе певні знання про той чи інший період часу. Збираючи монети, я все більше дізнаюся історію різних країн. Особисто для мене монета – це не тільки металевий грошовий знак, а справжній путівник по історії й географії, відображення особливостей часу або місця, де її викарбували.
Кожний екземпляр колекції для хлопця по-своєму цінний, бо має власну історію.
– Просто з кожним новим екземпляром я стаю на крок ближчим до своєї мрії – хочу зібрати найбільшу колекцію монет радянського періоду в Україні. Сподіваюся, з часом моє хобі з аматорського переросте дійсно у професійне. Уже серйозно розмірковую над подальшою стратегією та колекційною лінією на майбутнє, – зізнається Станіслав та із задоволенням описує процес колекціонування. – Коли до мене потрапляє черговий екземпляр, я намагаюсь дізнатись максимум про цю монету чи банкноту. Тепер, в еру цифрових технологій, це не є великою проблемою, можна знайти майже будь-яку інформацію, і це направду неймовірно цікаво.
До своєї колекції юнак ставиться з особливим трепетом. Зберігає монети в спеціальних альбомах з осередками. Демонструє тільки найближчим.
Хоча минулоріч на запрошення класного керівника, вчительки історії Віталії Юріївни Чепки Станіслав таки представив свої колекції на виставці раритетів у шкільному музеї. Каже, що однокласники та інші учні з цікавістю розглядали, але той запал колекціонування так ніхто і не перейняв. Та це його не засмучує, адже рідні завжди підтримують та поділяють його інтерес у пошуку нових експонатів.
– Справжні колекціонери не зупиняються на одному екземплярі й постійно знаходяться у стані пошуку. Вони збирають свою колекцію довго і копітко, надаючи велику увагу дрібницям і з першого погляду абсолютно рядовим особливостям монет, адже колекція монет стає особливо цінною, коли в ній є рідкісні екземпляри. До прикладу, у моїй колекції своєрідним талісманом є срібний рубль Царської імперії 1810 року. Знаю, що кожен нумізмат у процесі колекціонування врешті-решт визначається з напрямком і намагається зосередитися на збиранні певних примірників. До таких напрямів можуть відноситися: країна карбування, певна епоха, рік, зображення на поверхні, метал виготовлення і т. д.Із таким щирим інтересом Станіслав розповідає про своє хобі, яке, без перебільшення, вже стало важливою частиною його життя.
Та школяр – багатогранна особистість, і захоплюється не тільки колекціонуванням монет. Його цікавлять й інші речі минувшини. До прикладу, юнак збирає радіотехніку давніх взірців, має старі платівки і навіть військову форму, а саме кашкет і кітель 1972 року. І на цьому азартний хлопчина не збирається зупинятися. Адже навколо стільки цікавих речей, які не просто привідкривають таємниці історії, а дарують можливість зробити справжній екскурс у минуле!
Богдана КЛЕКНЕР, Карпатський об`єктив
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
До цієї новини немає коментарів