546 кілограмів одягу за два дні видали у магазині "Все за дякую" на Закарпатті

Соціальний магазин "Все за дякую" у Мукачеві працює з понеділка до п’ятниці. Через пандемію коронавірусу людей запускають по п’ятеро. За речами для своїх чотирьох дітей прийшла мукачівка Мальвіна Буришинець. Розповіла: дізналась про магазин від знайомих:
"У школу ходять, то треба теплі речі, а вдома треба теж речі. Прийшла подивитися, якщо щось можна взяти…", — сказала жінка.
Суспільне Закарпаття
"Ми прийшли дітям, собі взяти речі, — сказала мукачівка Альона, мама двох дітей. — Ми не отримуємо грошей, бідно живемо". Жінка також дізналась про магазин від знайомих.
Речі, які беруть відвідувачі, волонтери зважують, — каже керівниця соціального проєкту Світлана Самойлюк. За її словами, кожного місяця можна брати 5 кілограмів на людину.
"Тобто, якщо 5 дітей і мама шоста, то 30 кілограмів у місяць, — пояснила Світлана. — Волонтери працюють кожного дня з 8:30 до 12:00. Субота та неділя – вихідні. Тільки перша субота місяця робоча. Волонтерів працює семеро, вони виконують роботу безкоштовно. У нас є скринька, де їм можуть подякувати. Люди приносять кожного дня речі. Вони в хорошому стані. Ми вдячні містянам за це. Найбільший попит зараз на теплі речі".
Суспільне Закарпаття
Семеро волонтерок, які працюють у цьому магазині – багатодітні мами. Єва Лукеча має чотирьох дітей. За її словами, для того, щоб вибрати необхідне, люди мають показати паспорт або інші документи.
"Мій обов’язок прийняти людей, наприклад, за паспортом, посвідченням у кого, які документи, — розповіла жінка. — Я записую в журнал їхні дані: скільки людей у сім’ї. Наприклад, є 6 або 10 дітей. Я їх також із мамою записую. І вони можуть брати на кожну людину п’ять кілограмів. Сьогодні ми до обіду прийняли 31 сім’ю".
Суспільне Закарпаття
Єва Лукеча розповіла: вирішила допомагати через давню мрію — стати волонтеркою.
До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів