Історія успіху: Як родина з Німеччини переїхала на Закарпаття та виготовляє дерев'яні іграшки

Райнгард та Юлія Блох мають слов'янське коріння, але ще у 70-ті роки їхні батьки переїхали жити до Німеччини. Там пройшло їхнє дитинство та все свідоме життя. А кілька років тому пара вирішила змінити місце проживання. Розглядали різні варіанти, окрім України. Та коли приїхали до Трускавця разом з батьками оздоровитися, думка про нашу країну змінилася. Почали частіше приїжджати сюди на канікули і згодом зрозуміли - саме тут хочуть оселитися. Разом з двома дітьми Райнгард (якого у нас називають Роман) та Юлія переїхали в Ужгород. Та обзавелись хазяйством.
— У нас є кури, гуси, собаки, котики та навіть 2 вівці. Зараз чекаємо поповнення. Ми дуже хотіли завести якесь господарство і залюбки доглядаємо за тваринами.
А півроку тому родина вирішила почати створювати дерев'яні іграшки.
— Ми йшли в гості до друзів де є діти. Потрібно було купити якусь іграшку в подарунок. Все, що зараз є в магазинах не надто якісне, дерев'яні іграшки виготовлені в Китаї. Нашого майже нічого немає. Тут і з'явилась ідея створити щось. Надихнула нас улюблена іграшка сина. Це молоточок, яким потрібно забивати дерев'яні циліндри прикладаючи різну силу. Ми створили свій, покращений варіант такої іграшки. І далі пішло, поїхало.
Зараз у компанії "Wald brief", що перекладається, як лист з лісу, є кілька серій незвичайних іграшок. Пірамідка, кожне кільце якої створене з іншої породи дерева, загадкові дуги з яких можна складати різні фігурки, пазли, балансуючі бруски, набори з будиночками та дерев'яне лего. А ще дерева. Їх представлено 12 штук різних форм. Пара каже, що дерева це невід'ємна частина нашого життя, тому діти повинні звикати до того, що коли будуєш навіть іграшкове містечко, там обов'язково мають бути дерева. Тоді, коли вони виростуть, ця думка залишиться в них і транслюватиметься вже у дорослому житті.
До речі, до дерев у родини особливе ставлення. Для своїх іграшок вони закуповують тільки ліцензійну деревину, а замість кожного дерева, яке використали, висаджують 3 нові.
Філософія присутня в кожній іграшці, тому до них немає інструкції. Наприклад, кожен дерев'яний кубик чи кільце можна порівнювати з людиною. І пояснити дитині, що є люди м'які за характером як м'які породи дерева, а є тверді духом, та ні ті, ні ті не погані, а просто різні.
Всі іграшки екологічно чисті, їх не фарбують, натомість покривають лляною олією. Також не застосовують металевих деталей.
В майбутньому пара планує продавати іграшки в магазинах. В перспективі плани про вихід на міжнародний ринок.
Mukachevo. net
До теми
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
До цієї новини немає коментарів