Святкова шпаргалка: особливі прикраси ручної роботи від ужгородки Оксани Логінської
- Оксано, у Вас чудові роботи! Як давно займаєтеся хенд-мейдом?
- Більшість речей, як завжди, родом з дитинства. Першоджерелом моїх знань і навичок була бабуся. Вона привила мені любов до праці. А ще й досі є взірцем життєвої мудрості. Із великою теплотою пригадую ті вечори, коли ми з нею робили паперові квіти для затишку в домі, вона розказувала бувальщини про наш родовід, про історію релігії, а ще вчила обрядових пісень. Потім, звісно ж, була школа з різноманітними гуртками: макраме, м’яка іграшка, вишивка, в’язання. Словом, весь необхідний набір для життєздатності пересічної радянськоі дівчинки :)
- Із чого починали, коли виникла ідея виготовляти прикраси?
- Колись у Фейсбуці опублікувала фото сережок-китиць. І одна дівчина запитала, чи я продаю їх. Потім сарафанним радіо поширювалась інформація про вироби. Загалом моя діяльність хендмейдера з різним успіхом триває четвертий рік. Росла я поступово, вдосконалюючись. Це стосується не тільки технічних навичок. Тут потрібно бути «багатоформатною». Це знання про якість, фактуру, колористику і тенденції сьогоднішньої моди, трішки психології, трішки маркетингу, трішки фотографії, трішки знань про тенденції соцмереж. Все дуже швидко змінюється. Для того, щоб тебе бачили, сприймали і обирали, необхідно свої знання вдосконалювати у всіх цих сферах. Тож, чим швидше і якісніше ти працюєш над собою, тим ти успішніший. Так просто.
- Ваше хобі потребує неабиякого натхнення. Звідки берете ідеї для робіт?
- Ідеї – річ спонтанна. Щось може народитися, втілитися з «нічого». А щось може так не задатись, що місяцями буде вимагати свого народження. Іноді надихати може просто колір, а іноді щось побачене залишає настільки слід у твоєму серці, що при виході з-під твоїх рук набуває власного вигляду і звучання, котрого на старті і не замислював.
- Чи маєте "улюбленців" серед своїх робіт?
- Звісно, любимчики бувають. Але лиш до тих пір, поки на зміну не приходять нові, більш вдалі роботи. Пояснення тут просте. Праця над собою і той ліфт, котрий піднімає тебе на новий щабель майстерності. Принаймні у мене так.
- Чи є труднощі у процесі виготовлення прикрас?
- Найважче, коли не маю натхнення. Тоді все. Тоді нічого не вийде. Від слова «зовсім».
- Пані Оксано, одразу видно, Ваші роботи дуже акуратні. Скільки часу потрібно для одного виробу?
- Вироби самі диктують. Я не завжди маю над цим владу. Чисто технічно в середньому можу витратити до 8 годин праці. А іноді, витративши багато зусиль, розумію, що час не настав. І відкладаю до пришестя другого дихання. Це просто і складно водночас.
- Що вважаєте найбільш приємним у Вашому хобі?
- Мені здається, що емоції. Насолода від того, що виходить з-під твоїх рук, що оцінили оточуючі, як сам ти оцінюєш свою працю... І безліч інших складових, котрі важко вмістити у форму якогось виразу чи слова.
- Можливо, маєте власний секрет виготовлення неймовірно красивих прикрас?
- Мій секрет простий. Він полягає у відсутності як такого. Просто не лінуватись, просто ретельно вдосконалюватись, просто терпеливо йти дрібними кроками до того, що називають "метою".
- Що побажаєте нашим читачам напередодні свят?
- Бажаю всім читачам пухнастої, чепурної, трішки морозної, обов’язково сніжної, але щоб з невичерпним запасом душевного тепла і гарячого чаю, ЗИМИ :) А ще теплих і затишних свят в тісному родинному колі.
- Дякую за цікаву розмову. Вам бажаємо натхнення, подальших успіхів, море ідей, злагоди та найголовніше –здоров'я!
Замовити роботи Оксани Логінської та переглянути більше прикрас майстрині можна в Інстаграмі, Фейсбуці. Також можна сконтактувати за номером телефону: 0507678197.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
До цієї новини немає коментарів