Святкова шпаргалка: особливі прикраси ручної роботи від ужгородки Оксани Логінської

- Оксано, у Вас чудові роботи! Як давно займаєтеся хенд-мейдом?
- Більшість речей, як завжди, родом з дитинства. Першоджерелом моїх знань і навичок була бабуся. Вона привила мені любов до праці. А ще й досі є взірцем життєвої мудрості. Із великою теплотою пригадую ті вечори, коли ми з нею робили паперові квіти для затишку в домі, вона розказувала бувальщини про наш родовід, про історію релігії, а ще вчила обрядових пісень. Потім, звісно ж, була школа з різноманітними гуртками: макраме, м’яка іграшка, вишивка, в’язання. Словом, весь необхідний набір для життєздатності пересічної радянськоі дівчинки :)
- Із чого починали, коли виникла ідея виготовляти прикраси?
- Колись у Фейсбуці опублікувала фото сережок-китиць. І одна дівчина запитала, чи я продаю їх. Потім сарафанним радіо поширювалась інформація про вироби. Загалом моя діяльність хендмейдера з різним успіхом триває четвертий рік. Росла я поступово, вдосконалюючись. Це стосується не тільки технічних навичок. Тут потрібно бути «багатоформатною». Це знання про якість, фактуру, колористику і тенденції сьогоднішньої моди, трішки психології, трішки маркетингу, трішки фотографії, трішки знань про тенденції соцмереж. Все дуже швидко змінюється. Для того, щоб тебе бачили, сприймали і обирали, необхідно свої знання вдосконалювати у всіх цих сферах. Тож, чим швидше і якісніше ти працюєш над собою, тим ти успішніший. Так просто.
- Ваше хобі потребує неабиякого натхнення. Звідки берете ідеї для робіт?
- Ідеї – річ спонтанна. Щось може народитися, втілитися з «нічого». А щось може так не задатись, що місяцями буде вимагати свого народження. Іноді надихати може просто колір, а іноді щось побачене залишає настільки слід у твоєму серці, що при виході з-під твоїх рук набуває власного вигляду і звучання, котрого на старті і не замислював.
- Чи маєте "улюбленців" серед своїх робіт?
- Звісно, любимчики бувають. Але лиш до тих пір, поки на зміну не приходять нові, більш вдалі роботи. Пояснення тут просте. Праця над собою і той ліфт, котрий піднімає тебе на новий щабель майстерності. Принаймні у мене так.
- Чи є труднощі у процесі виготовлення прикрас?
- Найважче, коли не маю натхнення. Тоді все. Тоді нічого не вийде. Від слова «зовсім».
- Пані Оксано, одразу видно, Ваші роботи дуже акуратні. Скільки часу потрібно для одного виробу?
- Вироби самі диктують. Я не завжди маю над цим владу. Чисто технічно в середньому можу витратити до 8 годин праці. А іноді, витративши багато зусиль, розумію, що час не настав. І відкладаю до пришестя другого дихання. Це просто і складно водночас.
- Що вважаєте найбільш приємним у Вашому хобі?
- Мені здається, що емоції. Насолода від того, що виходить з-під твоїх рук, що оцінили оточуючі, як сам ти оцінюєш свою працю... І безліч інших складових, котрі важко вмістити у форму якогось виразу чи слова.
- Можливо, маєте власний секрет виготовлення неймовірно красивих прикрас?
- Мій секрет простий. Він полягає у відсутності як такого. Просто не лінуватись, просто ретельно вдосконалюватись, просто терпеливо йти дрібними кроками до того, що називають "метою".
- Що побажаєте нашим читачам напередодні свят?
- Бажаю всім читачам пухнастої, чепурної, трішки морозної, обов’язково сніжної, але щоб з невичерпним запасом душевного тепла і гарячого чаю, ЗИМИ :) А ще теплих і затишних свят в тісному родинному колі.
- Дякую за цікаву розмову. Вам бажаємо натхнення, подальших успіхів, море ідей, злагоди та найголовніше –здоров'я!
Замовити роботи Оксани Логінської та переглянути більше прикрас майстрині можна в Інстаграмі, Фейсбуці. Також можна сконтактувати за номером телефону: 0507678197.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- 10 фактів про Закарпатський народний хор, які ви могли не знати
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- Вечір в Ужгороді зі шпигунами та секретами
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Снайпер «Ярий». Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Мукачівський прихисток: як митець відроджує творчість у будинку Ерделі
- "Дуже радий, що туди потрапив": військовий Луганського прикордонного загону Елмар Цап розповів про службу
- Закарпатський поліцейський із позивним «Сіті»: від страху до майстерності – історія молодого оператора дронів на фронті
До цієї новини немає коментарів