Зникла у вогні: в Празі згоріла дерев’яна церква, перевезена із Закарпаття майже 100 років тому (ІСТОРІЯ, ФОТО)

Чехи, пишучи про трагічність випадку, знають ціну втрати. Вони вже рятували церкву в далекому 1929 році, коли перевезли дерев’яну сакральну будівлю до Парку Кінського в Празі, де вона була справжньою родзинкою.
Тож, до перетворення на попіл, церква святого Архістратига Михаїла встигла побачити багато. Ось її історія.
Церква у Медведівцях, Мукачівський район, 1927. Фото Bohumil Vavroušek. Církevní památky na Podkarpatské Rusi
Церква у Медведівцях, Мукачівський район. Фото parohiapraga.eu
За інформацією дослідника Михайла Сирохмана, збудували лемківську греко-католицьку церкву св. Михаїла в селі Великі Лучки у 1625 році (за іншою версією, на поч. XVIII ст.). Відтак пізніше, найімовірніше в 1793 році, її перевезли в село Медведівці. Саме тоді зробили і капітальний ремонт із заміною перекриття. Дерев’яна будівля, зрублена з дубових брусів, міцно скріплених на кутах без жодного гвіздка у спеціальні замки, служила сільській громаді ще понад 250 років. А 7 вересня 1924 року в газеті «Русинський вісник» оголосили про її продаж. Тоді, в післявоєнний час, село перебувало у важкому фінансовому стані, а Чехословаччина ініціювала збереження архітектурних дерев’яних пам’яток. Тож представники громад Медведівців та Праги домовилися про продаж за 32 000 чехословацьких крон і перевезення церкви до столиці. За виручені кошти селяни змогли добудувати нову муровану церкву, яку зводили поряд зі старою.
Церква у Медведівцях, Мукачівський район. Фото parohiapraga.eu
Церква у Медведівцях, Мукачівський район. Фото parohiapraga.eu
У той час гроші за церкву були немалі і, можливо, за інших обставин її ніколи б не придбали. Але в 1929 році наближалася 10-та річниця приєднання Підкарпатської Русі до Чехословаччини. Тож акт купівлі-перевезення святині мав бути культурним символом цієї дати. І кошти таки знайшли.
Мешканці Медведівців перед греко-католицькою церквою св. Міхаїла, Підкарпатська Русь. Фото В. Фабіян, 1929 р. Etnografické oddélení Národního muzea
Червень 1929 року був призначений для перевезення. Коли була перерва в польових роботах, розпочався ретельний демонтаж церкви. Протягом шести днів спільними силами чоловіків та жінок Медведівців колоди оцифрували, вежі поступово знесли, іконостас демонтували, і все було готове до транспортування в Мукачево.
Розбір церкви у Медведівцях Фото parohiapraga.eu
Розбір церкви у Медведівцях Фото parohiapraga.eu
Розбір церкви у Медведівцях Фото parohiapraga.eu
Світлини з часопису Pestrý týden, число 30 від 27 липня 1929 року
Транспорт доброзичливо надала військова колона з Ужгорода, яка скерувала шість автомобілів на замовлення Міністерства національної оборони. В останніх числах червня церкву з Мукачева залізничними вагонами відправили до Праги. Храм установили в Парку Кінського, на високому пагорбі Петржіна, під наглядом архітектора В. Фабіана та митця А. Богача, а 1 липня церкву ввели в експлуатацію.
Зведення церкви у Празі, ceskatelevize.cz
Урочисте відкриття храму відбулося о 11 годині 10 вересня 1929 року з нагоди 10-річчя входження Підкарпатської Русі до Чехословаччини. На відкритті були губернатор Підкарпатської Русі Антон Бескид, єпископ Мукачівської єпархії П. Ґебей, ректор Українського вільного університету Дмитро Антонович, куратор з Медведівців М. Довганич, а також урядові особи та керівництво празької мерії.
Відкриття церкви у Празі у 1929 році. Фото istpravda.com.ua
У тексті запрошення на подію йшлося: «…на згадку про перше десятиліття нерозривного союзу між Підкарпатською Руссю та Чехословацькою Республікою». Це був символічний жест дружби між двома народами. У виступах також висловлювали побажання, щоб церква була діючою.
Церква св. Міхаїла в Медведівцях та в Парку Кінського. Листівки часів Підкарпатської Русі
Слід зауважити, що церква св. Михаїла була однією з п’яти переміщених дерев’яних церков із Підкарпатської Русі до Чехії. Їх передачу пов'язують із атмосферою періоду, налаштованого на збереження культурної спадщини Чехословацької Республіки, частиною якої колись було теперішнє Закарпаття.
Фото Irena Brozova
Протягом двох десятиліть церква була дуже відвідуваним музейним експонатом. Невеликий ремонт провели в 1940 році, але церква не була в хорошому стані після закінчення Другої світової війни. В епоху комунізму, впродовж декількох десятиліть, не вдавалося суттєво рекламувати будівлю, і вона фактично не була відкритою для громадськості. Більше уваги до неї привернули вже в 2000-х роках. Із 2008-го проводили літургії.
ceskatelevize.cz
blesk.cz
wikimedia.org
Вдень, 28 жовтня 2020 року, церкву охопило полум’я. Пожежникам вдалося врятувати лише частину основи будівлі…
blesk.cz
Foto HZS hl. m. Prahy
MV - GR HZS CR Leoš Kucera
blesk.cz
MV - GR HZS CR Leoš Kucera
Посольство України у Празі назвало пам'ятку однією «з важливих ниточок, що культурно та історично пов'язують наші народи», та закликає чеські правоохоронні органи детально розслідувати цей інцидент. Політики та культурні діячі Чехії також висловлюють думку про відновлення історичної пам’ятки, і вже сьогодні в країні планують оголосити збір коштів.
Безперечно, відновлення цієї архітектурної пам’ятки із Закарпаття буде важливе та знакове для усіх нас.
Михайло Маркович, спеціально для Uzhgorod.net.ua
У публікації використано дані з відкритих джерел та книги Михайла Сирохмана "Церкви України. Закарпаття — Churches of Ukraine Zakarpattia", 2000 р.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
Читайте також:
У Празі збирають кошти на відновлення знищеної вогнем унікальної церкви із Закарпаття
Крізь дим і полум'я: історія майданської дерев'яної церкви (ФОТО)
Самотня молитва: історія дерев’яної церкви з безлюдного села Кужбеї (ФОТО)
До теми
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
До цієї новини немає коментарів