Перший фермер-винороб на Закарпатті отримав ліцензію

Про це пише propozitsiya.com з посиланням на agroreview. Мова йде про терруар «Північний берег» і субтерруар «Мукачево». Відзначається, що фактично процес ліцензування тривав майже 1,5 року — стартував він ще в січні 2019 року. За словами голови Асоціації виноробів та виноградарів Закарпаття Олександра Ковача, ліцензія дозволяє легально поставляти свою продукцію готелям, ресторанам, кафе. З іншого боку, за його словами, ліцензія не дає користі для держави.
«Ліцензія не має ніякої користі для держави, її давно треба було скасувати, адже цей документ не має жодного відношення до контролю за якістю. Скажіть, молоко, ковбаса, хліб мають ліцензію? Можна контролювати якість і без ліцензії. А отримати її надзвичайно складно… Ця ліцензія коштує копійки, проте її отримання є дуже недешевим — за часом і фінансами. А вона абсолютно нікому не потрібна: ні державі, ні виноробам, ні споживачеві», — зазначає він.
Олександр Ковач вважає, що ліцензування — це обмеження для малих виноробів.
«Це така вигадка великих виробників, щоб не допустити на ринок маленьких. Це нечесна гра в нинішніх умовах», — говорить він.
Експерт відзначає, що ще 5 закарпатських приватних виноробів подали документи на ліцензію. Вони вже чекають від 2 до 5 місяців. Олександр Ковач впевнений, що потрібен споживачеві вибір, а не документ.
«Потрібен вибір не з 50 «монстрів», а, скажімо, з 5000 приватних виробників. Тоді буде вироблятися якість», — вважає експерт, і висловлює надію, що скасують ще й акцизну марку і тоді настане бум виноробства і споживач буде мати вибір».
До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів