Гірська річка Закарпаття отруєна побутовими відходами?
Гірська чиста річка - що Ви уявляєте коли чуєте такі слова? Кришталево чисту, прозору воду, здорову флору навколо неї, чисте свіже повітря та красу навколишнього оточення. Вича – унікальна річка Українських Карпат, у якій водяться червонокнижні риби. Бере початок на південних схилах Водолільного хребта, на північ від села Скотарського, неподалік від Воловецького перевалу. Тече на південний захід, в селі Неліпино (неподалік від міста Сваляви) впадає в річку Латорицю.
Саме такою завжди була річка Вича, чистою до того, що кожен камінчик був чепурним, а зараз на всіх є своєрідне покриття, яке з’явилося внаслідок постійного забруднення. Вся різноманітність риб, стала рідшою, а переходити річку без взуття – стало небезпечно через те, що практично все дно усипане битим склом. Сміття стало постійним сусідом для річки, а його джерело знаходиться біля виток водяної артерії. Саме стихійне чи організоване (точно не відомо) сміттєзвалище недалеко від Воловця і є епіцентром – від якого паводком чи навіть вітром змиває все «багатство» в унікальні води. Чітко зрозуміло, що сміття побутове, так як основна маса - це пластикові пляшки не тільки від води чи інших напоїв, це також пляшки від оцту, олії та використаної побутової хімії, що несе подвійну загрозу. Потрібно розуміти, що не лише пластик, який розкладається 400-500 років є небезпечним, але й залишки хімії та харчових рідин є отруйними для екосистеми річки.
Річка не просто забруднюється, там зникає живність, рослини хворіють. З роками, а точніше десятками років – вода може стати отруйною для всіх. Вича – дуже важлива складова річкової системи не лише Свалявщини через те, що вона впадає в Латорицю. А Латориця, як відомо тече набагато далі Свалявського району, це ліва притока Бодрогу – басейн Дунаю. Вича – це та «кирничка», яка поповнює більшу Латорицю завжди свіжою та чистою водою і це поки ми не перейшли кордонів терпіння природи це залишається незмінним.
Зараз сміття осідає осередками біля берегів річки і його періодично збирають небайдужі люди. Проте це мало допомагає через те, що потік сміття «зверху» є практично безперервним. Дуже важливо – в першу чергу, перестати кидати сміття біля річки постійно. Потрібно повністю розібрати сміттєзвалище, та ліквідувати осередки сміття по течії. Найголовніше – це те, що потрібно змінити свідомість мешканців берегової лінії. Люди повинні зрозуміти, про справжні наслідки їхніх дій – інакше вся справа борців за чисту Вичу – буде марна.
Ми звертаємось до Воловецької влади з прохання провести дослідження, щодо причини локації сміттєзвалища на березі річки. Провести роботи з його ліквідації, та введення чіткої заборони викиду сміття біля річки та контроль за дотриманням даної заборони. Почати потрібно негайно, лише невідкладна реакція всіх – може врятувати наступні покоління від отруйного середовища та отруйної води. Лише тоді, коли всі почнуть думати про природу – природа почне віддавати сторицею. Будемо і надалі слідкувати за станом річки та за можливості усувати проблемні ділянки по течії. Лише разом – ми зможемо подолати цю проблему, від вирішення якої залежить дуже багато.
ГО "Сольва-прогрес"
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
До цієї новини немає коментарів