Гірська річка Закарпаття отруєна побутовими відходами?

Гірська чиста річка - що Ви уявляєте коли чуєте такі слова? Кришталево чисту, прозору воду, здорову флору навколо неї, чисте свіже повітря та красу навколишнього оточення. Вича – унікальна річка Українських Карпат, у якій водяться червонокнижні риби. Бере початок на південних схилах Водолільного хребта, на північ від села Скотарського, неподалік від Воловецького перевалу. Тече на південний захід, в селі Неліпино (неподалік від міста Сваляви) впадає в річку Латорицю.

Саме такою завжди була річка Вича, чистою до того, що кожен камінчик був чепурним, а зараз на всіх є своєрідне покриття, яке з’явилося внаслідок постійного забруднення. Вся різноманітність риб, стала рідшою, а переходити річку без взуття – стало небезпечно через те, що практично все дно усипане битим склом. Сміття стало постійним сусідом для річки, а його джерело знаходиться біля виток водяної артерії. Саме стихійне чи організоване (точно не відомо) сміттєзвалище недалеко від Воловця і є епіцентром – від якого паводком чи навіть вітром змиває все «багатство» в унікальні води. Чітко зрозуміло, що сміття побутове, так як основна маса - це пластикові пляшки не тільки від води чи інших напоїв, це також пляшки від оцту, олії та використаної побутової хімії, що несе подвійну загрозу. Потрібно розуміти, що не лише пластик, який розкладається 400-500 років є небезпечним, але й залишки хімії та харчових рідин є отруйними для екосистеми річки.

Річка не просто забруднюється, там зникає живність, рослини хворіють. З роками, а точніше десятками років – вода може стати отруйною для всіх. Вича – дуже важлива складова річкової системи не лише Свалявщини через те, що вона впадає в Латорицю. А Латориця, як відомо тече набагато далі Свалявського району, це ліва притока Бодрогу – басейн Дунаю. Вича – це та «кирничка», яка поповнює більшу Латорицю завжди свіжою та чистою водою і це поки ми не перейшли кордонів терпіння природи це залишається незмінним.

Зараз сміття осідає осередками біля берегів річки і його періодично збирають небайдужі люди. Проте це мало допомагає через те, що потік сміття «зверху» є практично безперервним. Дуже важливо – в першу чергу, перестати кидати сміття біля річки постійно. Потрібно повністю розібрати сміттєзвалище, та ліквідувати осередки сміття по течії. Найголовніше – це те, що потрібно змінити свідомість мешканців берегової лінії. Люди повинні зрозуміти, про справжні наслідки їхніх дій – інакше вся справа борців за чисту Вичу – буде марна.
Ми звертаємось до Воловецької влади з прохання провести дослідження, щодо причини локації сміттєзвалища на березі річки. Провести роботи з його ліквідації, та введення чіткої заборони викиду сміття біля річки та контроль за дотриманням даної заборони. Почати потрібно негайно, лише невідкладна реакція всіх – може врятувати наступні покоління від отруйного середовища та отруйної води. Лише тоді, коли всі почнуть думати про природу – природа почне віддавати сторицею. Будемо і надалі слідкувати за станом річки та за можливості усувати проблемні ділянки по течії. Лише разом – ми зможемо подолати цю проблему, від вирішення якої залежить дуже багато.
ГО "Сольва-прогрес"
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів