На Хустщині значно зросло виробництво бринзи за рік

Збільшення кількості виробництва бринзи – результат діяльності Асоціації вівчарів, яка працює над популяризацією традиційного продукту та підвищення престижності професії вівчаря.
За словами Інни Пригари, представниці Асоціації вівчарів Хустщини, за рік також суттєво розширено мережу реалізації бринзи, – зараз, окрім, власне, Хустського району, вона продається в Ужгороді, Мукачеві, Києві та Львові.
«Під час спільної роботи над вдосконаленням продукту, ми покращили якість бринзи та термін її зберігання. Крім того, розширили мережу продажів та отримали чудові відгуки споживачів із усієї країни», – зазначає Інна Пригара.
Цьогоріч також хустські вівчарі змогли реалізувати перші партії ягнятини. Крім того, Асоціація працює над питанням вигідного збуту вовни.
У 2020 році вівчарі планують провести вже другий фестиваль «Бринза Хустщини». На зустрічі обговорили основні деталі організації свята та визначались із датою, воно відбудеться 10 травня. Організатори планують змінити локацію для проведення фестивалю та додати нових родзинок до програми фесту.
Також у планах хустських вівчарів – видання книги про традиції вівчарювання у Карпатах. Над збором матеріалу Асоціація почне працювати вже цієї зими. Це видання має стати візитівкою вівчарства як ремесла і знайомити читачів зі світом традиційного сільського господарства у Карпатах.
Довідка:
Асоціація вівчарів Хустщини заснована у квітні 2017 року. Це перше професійне об’єднання вівчарів, що створене без залучення влади, грантів чи міжнародних програм. Все зроблене – тільки завдяки вірі у спільну справу, ентузіазму та власним коштом. Асоціація працює над збереженням традицій вівчарства та виготовлення автентичної овечої бринзи.
Джерело: Zaholovok.com.ua
До теми
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Сила мрії в дії: історія успіху спортсменки й активістки Надії Дьолог
- «Моєму щастю немає меж»: закарпатка Влада Харькова – про історичне золото на ЧС з фехтування
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Герої без зброї: сапер Сергій Бабич про повернення на службу, складні виїзди та дружбу з ПОМкою
- Навички на рівні рефлексів: як готують гвардійців до завдань на фронті
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
До цієї новини немає коментарів