Публікації

«Ми не готуємо солдатів, ми готуємо патріотів» – Олександр Сіденко про нову модель предмета «Захист України»

Із 1 вересня в Ужгороді запрацював перший в області повноцінний осередок для викладання навчального предмета «Захист України» на базі Ужгородського ліцею «Лідер». Його концепція нагадує центр допризовної підготовки, який діяв у цьому ж закладі сім років поспіль, проте програма та вимоги суттєво оновлені.

31.03.2025, 17:28

«За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега

Олег (позивний Кур’єр) – із Хмельниччини, йому 44 роки, до війни працював у приватній структурі. А на другий день повномасштабного російського вторгнення пішов у ТЦК й невдовзі потрапив у 128 окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. У своєму піхотному підрозділі Олег служить водієм, а позивний отримав від моделі першої «бойової» машини – Ford Transit Courier.

29.03.2025, 18:39

"Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь

26-річний Мар’ян Витязь уже два роки служить у Національній гвардії України. Він — оператор безпілотного літального апарату (БПЛА). До Дня Національної гвардії, який відзначали напередодні, 26 березня, військовий розповів про свій бойовий досвід, навчання та роботу з дронами.

27.03.2025, 19:26

«Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя

Головний сержант взводу стрілецького батальйону 128 ОГШБр Василь (позивний Циган) на війні вже вдруге. У 2016 – 2017 роках він воював у зоні АТО на Луганщині – був сапером бойової частини Нацгвардії. Після демобілізації боєць повернувся додому на Хмельниччину й працював на цивільній роботі, а як тільки почалося повномасштабне вторгнення, пішов у військкомат. Історію військового розповіли на Facebook-сторінці бригади.

26.03.2025, 18:31

Волонтери пошукового загону "Плацдарм" вірять, що кожна душа має знайти спокій. Навіть якщо вона належить ворогу

Я починала писати цей текст мінімум тричі. Щоразу відштовхуючись від нової деталі, але щоразу – зі страхом перейти межу. Межу між людяністю і жалем. Межу між жорстокістю і бажанням здаватися байдужою. Межу між тим, що відчуваю, і тим, що варто сказати.

25.03.2025, 18:39

Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”

24.03.2025, 19:23

Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана

Євген став на захист України на початку повномасштабного вторгнення. За час служби чоловік пройшов гарячі точки Харківського, Донецького та Запорізького напрямків.

23.03.2025, 18:39

«Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади

24-річний оператор FPV-дронів Владислав має залізну мотивацію служити в ЗСУ – у 2014 році в АТО загинув його батько. Тому на початку 2019-го, одразу після досягнення повноліття Владислав підписав контракт і став бійцем окремого інженерно-саперного підрозділу. Утім, оскільки підрозділ виконував завдання здебільшого в тилу, через рік Владислав перевівся в механізовану бригаду й продовжив служити сапером.

21.03.2025, 18:37

«Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія

Андрій – капелан 534 ОІСБ, лейтенант, родом із Закарпаття, 39 років, має двох дітей. Наш отець Андрій почав свій шлях служіння Господу задовго до того, як став на службу Україні, пишуть на сторінці 534-го окремого інженерно-саперного батальйону у ФБ.

18.03.2025, 19:41

Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів

Транскордонне співробітництво для розвитку рівноправної, доступної та культурно різноманітної системи міжкультурної освіти розпочала Асоціація міжгромадського розвитку повіту Сату-Маре (Румунія) у співпраці із Закарпатським обласним благодійним фондом «Едельвейс» та Березьким багатоцільовим самоврядним об’єднанням територіальних громад (Угорщина) у рамках проєкту «На шляху до інклюзивної міжкультурної освітньої системи в транскордонному регіоні» INCLUSIV.EDU. Про деталі співпраці йшлося на пресконференції в Ужгороді.

18.03.2025, 17:30

Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими

У свої 53 роки священник Іван Ісайович стільки всього набачився, що цього би з лишком вистачило на кілька життів. Але він не звик перебувати в зоні комфорту, весь час прагнучи бути на вістрі подій, серед гущі людей, тому вже понад десять років їздить на передову до Збройних Сил України, поєднуючи функції капелана та волонтера.

17.03.2025, 18:39

«Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія

40-річний Сергій став бійцем 128 ОГШБр на самому початку повномасштабної війни. До того він працював аналітиком із використання матеріалів на американському заводі з виробництва електроніки «Джейбіл» біля Ужгорода.

16.03.2025, 18:42

"Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців

Ерік Глеба із позивним "Фредді" — військовий медик 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Свого часу він залишив роботу лікаря невідкладної допомоги на швидкій, щоб стати медиком на фронті. Сьогодні його внесок у порятунок поранених бійців відзначено державними нагородами — медаллю "За врятоване життя" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

15.03.2025, 18:27

Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”

Ужгородцю Роберту Балогу в середині березня виповниться 23 роки. Пів року тому, на День незалежності України, його та ще 114 полонених українських воїнів звільнили з російського полону. Хлопець пробув у російських СІЗО 2,5 роки. Роберт розповів Varosh про перебування в полоні, повернення та плани на майбутнє. Далі — пряма мова.

13.03.2025, 19:16

«Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика

Івасик – один із найкращих операторів FPV-дронів підрозділу безпілотників 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Йому всього 23 роки, він зі Львова і в 128 ОГШБр служить за контрактом. Івасик має вищу освіту і теоретично може стати офіцером, однак поки комфортно почуває себе простим солдатом. Певний час боєць «літав» на розвідувальному дроні, однак згодом попросився в підрозділ FPV.

12.03.2025, 19:33

«Війна – це справжнє пекло на землі, а її наслідки жахають. Вона здатна пробудити мужність навіть у жінок», – Людмила Ціпкало, фельдшерка ДСНС Закарпаття

Деякий час наша героїня працювала медсестрою в Закарпатській обласній клінічній лікарні, однак у 2006 році змінила білий халат на бойовий одяг рятувальниці й вже 19 років допомагає людям у найскрутніших ситуаціях життя.

10.03.2025, 19:27

Оригінальні роботи Кобзаря: офорти Тараса Шевченка зберігають у Закарпатському художньому музеї ім. Бокшая

Офорти Тараса Шевченка "Дари в Чигирині" та "Притча про виноградаря" зберігаються у фонді Закарпатського художнього музею імені Йосипа Бокшая.

10.03.2025, 09:44

«Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід

Історію військового розповіла Державна прикордонна служба України.

09.03.2025, 18:26

"Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті

Ґийзо – піхотинець 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, йому 50 років. Можна сказати, типовий представник теперішньої піхоти ЗСУ – колишній цивільний, віком 50+, у мирному житті звичайний робочий. Але ні. На унікальність Ґийзи насамперед вказує його ім’я. Він етнічний угорець, його рідна мова угорська, а крім українського Ґийзо має угорське громадянство й не приховує цього.

07.03.2025, 19:32

Історія одного пам’ятника: «Весна» Михайла Михайлюка (ФОТО)

Вже з першого ж речення ми розчаруємо всіх тих, хто називає цю скульптурну композицію в Ужгороді «дівчиною з голубом», бо насправді називається вона не так. «Весна» – саме таку назву дав скульптурі її автор Михайло Михайлюк у 1989 році й саме так вона значиться в усіх каталогах його робіт.

05.03.2025, 19:44

«До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади

27-річний Станіслав, молодший сержант 128 ОГШБр, народився й виріс на Сумщині всього за 30 кілометрів від кордону з Росією. Однак жодного разу в Росії не був – не мав ні бажання, ні причини туди їздити. В лютому 2022-го Росія прийшла до нього сама – в перший же день повномасштабної війни рідне село Станіслава опинилося в окупації.

05.03.2025, 18:34

Які зміни відбудуться в медичній сфері Ужгорода після реформи та кластеризації

Нещодавно Ужгород став епіцентром медичних реформ на Закарпатті: декілька закладів охорони здоров’я об’єдналися в кластер, утворивши КНП «Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня». До її складу увійшли Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстреної медичної допомоги, Клінічна лікарня планового лікування, Клінічний перинатальний центр та Клінічна дитяча лікарня.

03.03.2025, 19:33

«Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади

27-річний Олександр служить у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді з березня 2022-го. Він зі Львівщини, має вищу юридичну освіту, перед повномасштабною війною служив у ДСНС і не підпадав під мобілізацію за віком. Однак наполіг, щоб піти в ЗСУ.

03.03.2025, 18:28

Степан Гіга про життя без відпочинку, непрості стосунки з Закарпаттям та як писав свої найбільші хіти

«Цей сон, цей сон, мені щоночі сниться». Навряд чи знайдеться українець, який не заспіває ці рядки. Хіт, що пройшов крізь десятиліття, знову зазвучав на повну після початку повномасштабного вторгнення — у нових інтерпретаціях Лесі Нікітюк і Василя Байдака, цього разу з яскравими кадрами Кремля у вогні. 

25.02.2025, 19:20

«Я кілька років відмовляв батька йти армію, але він не витримав дома й мобілізувався в наш підрозділ…» Історія бійця 128-ї бригади

28-річний Дмитро вперше прийшов у ЗСУ 10 років тому у 18-річному віці. Він був наймолодшим у підрозділі, тому отримав від старших товаришів позивний Малий, який залишився з ним досі. Перше місце служби – радіотехнічні війська, але через рік Дмитро перевівся в гірсько-штурмовий батальйон 128 ОГШБр.

24.02.2025, 18:31

Останні новини