ШАНС – НА СМІТНИКУ

Якщо перших присипляють та відстрілюють, то як бути з останніми? Адже люди – це ми. Вбивати ближнього – гріх. Допомогти – немає бажання. Як бути?

Одягнутий у шкіряну куртку молодий хлопець кидає у смітник недопиту пляшку з пивом. Не встиг він відійти декілька метрів, як до урни вже підходить згорблений, у брудному одязі чоловік. Покопирсавшись якийсь час голими руками в смітті, дістає недопите пиво та привселюдно випиває те, що залишилось на дні пляшки. Потім обережно кладе пусту тару у свою стару, обшарпану сумку, в якій весело подзвонюють ще назбирані у різних місцях пляшки. Вони – його хліб. Вірніше, вони дають змогу його здобути, окрім нього – пляшку горілки та сяку-таку закуску. Завдяки їм у нього з’являється шанс прожити ще один день. Сьогодні, завтра… Як довго може жити людина у безвиході?

І якщо здобуття продуктів, горілки та цигарок – суто особиста справа, то існує інша проблема, яка стосується кожного і водночас – всіх. Це проблема гігієни. Один миється по три рази на день, інший – раз на тиждень, ще хтось – коли згадає. А де, коли і як приймає водні процедури людина, яка весь час проводить на вулицях, парках, смітниках та інших забруднених місцях? І які у неї відчуття брудного тіла, пустого шлунку та пустоти майбутнього?

Що ви відчуваєте, коли приходите додому після виснаженого робочого дня? Пекельну втому. І єдине бажання – прийняти душ та добряче попоїсти. А тепер уявіть, що душу нема. Ні води, ні ванної, ні крану. Немає ні чистого одягу, ні свіжої їжі, ні теплого ліжка, ні затишної оселі. Немає навіть жодної істоти, для якої ви щось значите, яка на вас чекає та любить...

З одного боку, мені жаль тих людей, які не мають нічого в житті і змушені просити гроші чи ходити по смітниках у пошуках цінного.

З іншого боку – мені відразливо дивитись, як подібна людина стає поруч у транспорті. Таких або не пускають, або вигонять з салону. А пасажири завжди розступаються біля нього. Адже бомж – це, перш за все, рознощик інфекцій, мікробів, бактерій та різних шкірних паразитів. Від нього потрібно триматись якнайдалі. І навіть якщо він буде їхати з особистою медичною книгою, ніхто нізащо не повірить, що він цілком здоровий. Настає такий час, що залишається вірити тільки собі.

Кажуть, що гроші не пахнуть. Зате ЯК пахне той, хто їх не має! Хочете відчути цей незрівнянний аромат? Познайомтесь с бомжем. Перед їхніми "духами" навіть "Шанель" не встоїть, а самі відмиватиметесь, як мінімум, тиждень.

Ця проблема соціальна. І її важливо вирішити в найближчий час, тому що на вулицях "блукає" дуже багато різних хвороб, для яких прості засоби гігієнічної безпеки уже не перешкода.

Тарас ПЕТРІВ

Трибуна

 

11 листопада 2007р. -->