УГОРЦЯМ УКРАЇНСЬКУ МОВУ "КЕЛ" ЧИ "НЕМ КЕЛ"?..

Справи таки – кепські. Бо це питання було болючо-актуальним завжди, за всіляких влад різних часів. Для прикладу, один з доповідачів навів такий випадок. Завітавши в кафе одного угорського села, він протягом двадцяти хвилин пояснював на пальцях офіціанту, що ж хоче замовити. Молодий хлопець українською зовсім "нем тудом", а можливо й "нем кел".

Директори та вчителі угорських шкіл району всіляко захищали, як і випускників, так і учнів. Але з тим, що нинішнім учням важко вивчати державну мову, погодилися всі. Причини називалися різні - це відсутність підручників, наочного матеріалу, словників, кадрів. А найголовніше – нульове бажання. Спеціалістів нині, що й казати – малувато. Та й хто піде працювати в школу на кілька годин? Тому й маємо, що за два роки лише п’ять молодих спеціалістів наважилися стати педагогами.

Незважаючи на всі заходи, які систематично проводяться відділом освіти, на кшталт, засідань круглих столів, семінарів -практикумів, методичних об’єднань тощо, спрямованих на подальший розвиток і функціонування української мови, стан знань, щиро кажучи – не вражає. Результати олімпіад та відкритих уроків - непогані, але ж розмовною українською мало хто з молоді володіє.

Єдине питання, яке поставили керівники району як і відділу освіти, так і безпосередньо директорам та вчителям угорських шкіл, що ж потрібно зробити у межах району, аби, закінчивши 11 клас, дитина мала словниковий запас українських слів? Відповіді посипалися, як з рогу достатку. Вирішили усі пропозиції надсилати методистам відділу освіти та у справах національностей РДА.

Чи вдасться нинішній районній владі зрушити з місця давню проблему, сказати важко, бо переклавши зі здорової голови на хвору, ситуація навряд чи зміниться?

Трибуна

 

11 листопада 2007р. -->