«У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади

Через кілька місяців після російського вторгнення старший товариш Артема підписав контракт зі 128 ОГШБр, він служив спочатку в гірсько-штурмовій роті, а потім перевівся в підрозділ безпілотників. Сам Артем певний час ще залишався на цивілці й паралельно займався волонтерством – возив військовим масксітки, продукти та інші корисні речі. А потім і сам «дозрів» до служби в ЗСУ.
– Мій товариш став для мене прикладом, я підписав контракт з підрозділом безпілотників 128 ОГШБр, і тепер ми з Богданом (позивний Батон) служимо разом, – пояснює Артем.
БЗВП (базову військову підготовку) Артем пройшов у Польщі, він вперше потрапив за кордон. Там новобранців готували як піхотинців – штурмувати й зачищати посадки, залітати на «бехах» на позиції, надавати собі й товаришам медичну допомогу. Після повернення в Україну боєць пройшов спеціальне навчання на оператора БПЛА і тільки після цього потрапив у бригаду.
– Уже тут, на місці, мене почали тренувати товариші по підрозділу, показували, що до чого, як усе працює. А далі почалися бойові виїзди. Я не проходив строкову службу, фактично «відкосив» від неї. І коли добровільно підписував контракт, очікував, що в армії буде важко. А виявилося набагато простіше – у нас чудовий колектив, де кожен може покластися на товариша. Я працюю на «матраці» (БПЛА Matrice) – ретранслюю сигнал і збільшую робочу відстань для FPV-дронів. Завдяки цьому наші дрони залітають і знищують ворожі цілі за кілька десятків кілометрів від точки вильоту. Ми завдаємо величезної шкоди росіянам, тому вони й самі на нас полюють. Скажу, що серед них теж є професіонали, не треба їх недооцінювати.
Під час одного бойового виїзду точку вильоту екіпажу, в якому працює Артем, виявив російський аеророзвідник. Туди негайно вилетіли ворожі дрони.
– Це було ранньою весною в посадці, «зеленка» ще не з’явилася, тому російський «Мавік» і побачив нашу позицію. Ми встигли зробити тільки один виліт, як почало «прилітати». Це були дрони на оптоволокні (наша позиція за 4 кілометри від лінії фронту, в межах їх досяжності). Після першого прильоту ми сховалися в бліндажі, і нас по суті врятував довгий коридор – наступні дрони, що залітали, вибухали в ньому, а не безпосередньо в укритті. Але це було дуже «стрьомно» – після чергового вибуху в мене аж потемніло в очах. За роботою ворожих FPV-дронів спостерігав їхній «Мавік», тобто вони бачили загальну картину з неба. Ми дочекалися, поки в «Мавіка» закінчився заряд акумулятора, і він полетів на підзарядку, а наступний не встиг долетіти. І в цей короткий проміжок вискочили з напівзруйнованого бліндажа й відійшли звідти. Потім побачили їхнє відео, поширене в соцмережах. Вибухи виглядали дуже феєрично, думаю, росіяни були впевнені, що всі ми загинули. А ми вийшли звідти без поранень, правда, кожен із нас отримав контузію. Потім повернули росіянам усе з лихвою – і техніку їхню нищили, і склади з боєкомплектом, і гармати…
Річний контракт Артема скоро закінчується, утім, він розуміє, що доведеться воювати далі, до закінчення воєнного стану. І має для цього мотивацію.
– У мене дома молодший брат, йому всього 6 років. Моє рідне місто періодично обстрілюють росіяни, і брату з батьками доводиться ховатися в підвалі. Я воюю за нього і всіх інших дітей, котрі тільки починають свої життя…
До теми
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів