«На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади

Восени минулого року Мазута пішов у СЗЧ (самовільне залишення частини), а далі, скориставшись законодавчим нововведенням про можливість добровільного повернення без кримінальної відповідальності, вирішив продовжити службу в ЗСУ, тепер уже в 128 ОГШБр.

– На початку 2022-го я був на заробітках у Чехії, працював на будівництві, – розповідає Мазута. – Коли дізнався з новин про вторгнення росіян, одразу вирішив повертатися в Україну і йти в ЗСУ. Довелося ще кілька днів попрацювати, щоб закрити по роботі лютий і отримати розрахунок. Тоді із-за кордону поверталося багато українських заробітчан, котрі вирішили захищати свою країну. Одна група їхала аж із Франції, і я підсів до неї. З подивом дізнався, що серед наших хлопців їде й громадянин Франції, молодий хлопець 23 чи 24 років, котрий теж вирішив підтримати Україну. Тоді я подумав собі – якщо воювати з росіянами їдуть навіть іноземці, то ми, українці, тим більше маємо бути в ЗСУ.

Приїхавши додому, на Львівщину, Дмитро одразу пішов у ТЦК й став бійцем однієї з місцевих військових частин. Перші пів року підрозділ дислокувався в Західній Україні, потім його перемістили на Київщину, відтак на Кіровоградщину й нарешті на Донеччину.

– А далі наших хлопців поступово почали переводити в інші військові частини. Ми тримали з ними зв'язок, чули про, м’яко кажучи, не дуже хороші умови, в яких вони опинилися (серед товаришів з’явилися загиблі й полонені). І коли стало зрозуміло, що мене теж переводять у ту частину, я вирішив піти в СЗЧ. Півтора місяці пробув у своєї дівчини, а потім вирішив продовжити службу в ЗСУ, скориставшись законодавчим нововведенням про добровільне повернення без кримінальної відповідальності. Сам з’явився у ВСП (Військова служба правопорядку) і після оформлення документів потрапив у резервну частину на Рівненщині. Коли туди прибули представники різних бригад за поповненням, я попросився в танковий підрозділ 128 ОГШБр, про яку багато чув. Справа в тому, що з юності працюю з різною технікою – вмію керувати екскаваторами, тракторами, вантажівками…

Після зарахування в штат 128 ОГШБр Мазута освоює свою нову посаду – механіка-водія танка Т-72. На бойові завдання його не відправлять, поки не впевняться в досконалому володінні машиною.

– Мені тут подобається – колектив шикарний, із різних регіонів – Закарпаття, Хмельниччини, Донеччини, Рівненщини, Кіровоградщини. В підрозділі є ще кілька хлопців, що добровільно повернулися з СЗЧ (вони раніше теж служили в інших частинах), і я допускав, що нас будуть «домахувати» зайвими питаннями. Але нічого подібного, ставлення дуже нормальне, ми сходу влилися в колектив, а головний критерій для оцінки людини – відповідальність, добросовісність, сумлінність. Я однозначно не шкодую, що повернувся із СЗЧ й вибрав 128 ОГШБр.