Ужгород сьогодні провів в останню путь Героя – 25-річного солдата Еріка Штила

Ужгород сьогодні провів в останню путь Героя – 25-річний солдат Ерік Штил загинув 1 червня 2023 року на полі бою, захищаючи нас, нашу державу від російських окупантів. Чин похорону відбувся на набережній Незалежності, попрощатися із захисником прийшли рідні, друзі, однокласники та вчителі, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, військові, містяни.
Ерік Владиславович Штил народився 2 лютого 1998 року в Ужгороді. У 2015 році закінчив багатопрофільний ліцей «Інтелект» – ЗОШ І-ІІІ ст. № 11. Під час навчання в школі займався туризмом, став кандидатом у майстри спорту України.
Згодом було навчання в Ужгородському торговельно-економічному коледжі за спеціальністю «Туристичне обслуговування». У 2017 році пішов працювати на завод «Унгвайер». У 2019 році був призваний на строкову військову службу, після служби знову повернувся працювати на завод.
У 2021 році влаштувався на завод «Конвектор», де й працював до початку повномасштабного вторгнення в Україну російського окупанта. Звідти він мобілізувався на захист всіх нас, поповнивши ряди Сил територіальної оборони ЗСУ – 2 квітня 2022 року, взявши зброю до рук, пішов на захист України.
Чуйне серце та відкриту душу Еріка запам’ятають усі, хто його знав. Він завжди був позитивним, усміхненим, енергійним та заряджав цією позитивною енергетикою всіх оточуючих. Був чудовим сином, надійним братом, люблячим хлопцем та вірним другом. До своєї сім’ї він ставився з повагою та відповідальністю, завжди допомагав мамі.
Поховали захисника із усіма військовими почестями на Пагорбі Слави.
У Героя залишилися мама і сестра.
Вічна та світла пам’ять воїну...
Ужгородська міська рада
До теми
- «Щоб творити, треба вийти за межі комфорту»: Олег Путрашик «Шик»
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?

До цієї новини немає коментарів