На Закарпатті ентузіаст вже 35 років займається розведенням овець (ФОТО)

Саме такою людиною, дотичною до розведення овець, є житель високогірного села Негровець, нині помічник начальника Остріцького ПНДВ НПП «Синевир» із 42-річним стажем роботи у природоохоронній сфері – Юрій Рущак.
Сьогодні, ми говоримо з паном Юрієм про утримання та розведення овець в його господарстві. Наш гість – професіонал у своїй справі, який ділитиметься з нами своїм досвідом та знаннями.
Як давно займаєтесь розведенням овець і чи багато їх у Вас?
Розведенням овець я займаюся вже понад 35 років. Я давно любив цю справу, ще змалечку зі своїм батьком ходив з вівцями на полонини. Я перейняв від нього увесь досвід і, думаю, що правильно зробив, адже продовжити справу батька – це святе. Зараз тримаю 25 овець і 10 кіз, дві корови, одного коня та іншу живність. Розведення овець є моїм улюбленим ремеслом та приємним клопотом.

Розкажіть про своє господарство!
Тримаю дві корови, телятко, одного коня, дві свині, 25 курей і, як перед цим говорив, – невеличке стадо овець і кіз. У всьому цьому велику допомогу надає моя дружина Олена, яка підтримує моє хобі та ініціативу. Також зізнається, що його кінь, також велика підтримка, саме в період заготівлі сіна для худоби на зимній період. Коня використовую у різному ділі – перевезення дров, сіна до господарства, транспортування свіжого сиру до своєї домівки, а також при потребі допомагаю односельчанам. А щодо овець, то вони завжди були моїм хобі. Спочатку мав 10 овечок, яких випасав на сільській толоці, а згодом поголів’я збільшував до тієї кількості, скільки можу прогодувати та обійти.
Чи багато треба часу, щоб обійти ваше ґаздівство?
Ґаздувати — це не так легко, як здається. Щоб встигнути вчасно на основну роботу, я о четвертій годині ранку щодня йду до овець, а потім до корів, коня та іншої живності. Всіх треба добре нагодувати, напоїти та ще й привести в порядок приміщення. І все те ж саме повторюється о п’ятій вечора. Приблизно через три години тварин заганяю на ночівлю. Регулярно обстежую їх, щоб впевнитись, що вони здорові. Крім того, піклуюся про чистоту їхнього притулку та вигул. Мені подобається займатися з вівцями. Це справа мого життя.
Чи продаєте і чи ріжете тварин?
Ягнички нікому не продаю, хіба що баранчики. Розведення овець – моє улюблене ремесло. Не пасує господарю вирощувати, любити, а потім вбивати. Можу подарувати, якщо комусь потрібно для розведення.

Як і чим годуєте овець, чим їх задобряєте і який їхній раціон?
Зерном, – не вагаючись, відповідає Юрій Васильович. Окрім цього їдять сіно, п’ють пійло в яке додаю борошно, даю солі, буряки та ін. Влітку, в теплу пору року, тварини знаходять собі пашу на гірських пасовиськах. А про зимній запас дбаю з часу настання сінокосів і до пізньої осені. Зазвичай намагаюся заготовити побільше таких кормів, які містять необхідну кількість поживних білків та енергії.
Які ризики можуть виникнути при розведенні овець?
Розведення овець може бути і ризикованою справою, особливо для «новачків». Спираючись на свій досвід, впевнений в тому, що однією з найбільших проблем є захворювання та інфекції. Наприклад, якщо одна овечка захворіє, може бути складно уникнути зараження іншого поголів’я. Щоб цього уникнути, потрібно добре годувати тварин, дотримуватися збалансованого раціону, підтримувати чистоту особливо в період народження ягнят тощо…

А як справи із окотом молодого поголів’я в цьому році?
Котитися розпочали з січня і по березень. Уже є приплоду 20 ягнят. А до кінця іще намічається до 10 – 15 голів. Більше тримаю таких, що приводять і по двоє, і по троє ягняток. Як бачите, наразі на господарстві продовжується приємний святковий період – процес окоту йде до завершення.
Окреме приміщення зайняте вщент маленькими ягнятами, які двічі на день смакують материнське молоко і набираються сил. За своє 10-літнє продуктивне життя, вівця здатна народити та вигодувати 12-17, а то й більше ягнят. Найчастіше вони приводять двійні. Цього року 6 вівцематок вже народили 13 ягнят.
Кажуть, що коли перше ягнятко окотилося, то ґазда загадує бажання. Як у вас із цим.
Зараз у мене все добре – каже Юрій Васильович. А щодо бажання, то це насправді так, воно у мене дійсно є і стосується сьогодення – щоб швидше в нашій країні закінчилась війна Перемогою ЗСУ. Дуже хочу бачити свою країну щасливою та вільною. Щоб у кожній домівці, родині, сім’ї було мирно і затишно. Також забажав і худобинці – щоб минали її всілякі хвороби і був приріст у молодняку не лише в моєму ґаздівстві, а й у всіх людей.

Чи підтримують ваш ентузіазм з розведення овець колеги по основній роботі?
Так, звичайно. Я всім своїм колегам по роботі, а також керівництву національного парку дуже вдячний за розуміння і вагому підтримку мого, так би мовити, хобі. Вони добре розуміють, що утримання такої кількості тварин потребує чимало часу і клопоту. Звичайно, виникають моменти, коли мені терміново потрібно бути біля худоби… Звісно, у такому разі, керівництво йде мені на поступки, колеги можуть замінити на роботі і я маю можливість зробити важливу справу, яку крім мене у господарстві ніхто не зробить. За це їм велика подяка.
Які ваші найближчі плани?
Грандіозних планів не формував так як немає впевненості у завтрашньому дні. Але для себе вирішив, що з цьогорічного окоту всі ягнички залишу для подальшого розведення та примноження поголів’я свого стада. Сподіваюся, що такого принципу дотримуватимуться й інші любителі розведення овечок, які небайдужі до цього давнього ремесла.


До теми
- Герої без зброї: рятувальник Роберт Кут про допомогу людям, підтримку та відповідальність за кожне рішення
- "Закарпатський квест": як дві переселенки створили настільну мандрівку краєм
- Закарпатська обласна філармонія: будівля з історією колишньої синагоги в центрі Ужгорода
- В Ужгороді у День святого Валентина одружиться 7 пар
- Крафтове виробництво «Вуйко Еко» випустило новий продукт за рецептом, якому вже понад 150 років
- "До перемоги я поки на місці": прикордонниця Чопського загону Мар'яна Грицак розповіла про службу й плани на майбутнє
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ століття»: книжка
- Закарпаття під час війни: використані переваги та пропущені можливості
- Музей, що зберігає дух митця: в Ужгороді відзначають 45-річчя музею Манайла
- Мирослав Дочинець, письменник: "Україна навіть через покоління не буде повністю українськомовною"
- За слідами на снігу і не тільки: стартував зимовий облік тварин у карпатських лісах
- Унікальне Закарпаття: у соцмережах показали соляну стометрову піраміду підземного Солотвина
- ДНК-ідентифікація тіл невпізнаних та зниклих безвісти: як на Закарпатті проводять експертизи
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- Понад 4 тисячі випадків захворювання на грип та ГРВІ виявили минулого тижня на Закарпатті
- Щороку на облік у Закарпатському протипухлинному центрі уперше стають близько 3 000 нових пацієнтів
- "Ми розпалили вогонь, аби хоч якось зігрітися": історія Юрія, який понад 20 років мандрує горами Закарпаття
- За перший місяць 2026 року Закарпаття прийняло п’ять евакуаційних груп із прифронтових областей
- Після важкого поранення переніс понад 10 операцій та планує повернутися у стрій: історія закарпатського поліцейського Івана Гучковича
- Освітній фронт Закарпаття: ректорка Наталя Шетеля про зміни, виклики та перемоги Академії

До цієї новини немає коментарів