У 86 і 87 – заради безпеки: подружжя з Донеччини оформило на Закарпатті свої перші закордонні паспорти

До Головного управління ДМС у Закарпатській області звернулося подружжя, Валентина та Леонід, щоб оформити свої перші в житті паспорти громадян України для виїзду за кордон.
Пан Леонід народився у 1939 році, пані Валентина - у 1940-му. У шлюбі вони вже більше 60 років, а минулого року відзначили діамантове весілля. Усе їхнє життя - це спільна історія, прожита поруч: у радості, праці, турботах та звичних дрібницях.
Буквально вчора вони приїхали в Ужгород з селища Старорайське Краматорського району Донецької області. В невеличкому селищі вони прожили все своє життя, там минули їхні молоді роки, народжувалися спогади, там залишилося життя, яке вони будували десятиліттями.
Та війна безжально втрутилася у цей звичний плин. За словами Леоніда, у селищі майже не залишилося людей. Вулиці, які колись були сповнені життя, тепер здригаються від гуркоту вибухів і свисту снарядів. Війна поряд і кожен день приносить нову небезпеку, а рідний дім вже декілька разів зазнавав пошкоджень від хаотичних російських обстрілів.
Попри небезпеку, подружжя довго не могло наважитися покинути рідне місце, як і більшість літніх людей, над якими сьогодні загрозливо нависла російська агресія. Такі рішення даються непросто, але зрештою син та онук змогли їх переконати: заради безпеки, заради життя та можливості бути разом.
Сьогодні Валентина та Леонід у 86 та 87 років оформлюють свої перші паспорти для виїзду за кордон. Документи, які зазвичай асоціюються з подорожами, новими враженнями та відкриттями, у їхньому випадку стали символом вимушеної розлуки з домом.
Це не про туризм і не про мрії побачити світ, а про пошук безпеки та змогу засинати без страху. Про шлях, на який доводиться ставати, коли іншого вибору вже немає. Водночас такий непростий крок вкотре нагадує, що навіть після найважчих випробувань життя все ж продовжується.



До теми
- Історія одного пам’ятника: Йосип Бокшай і Адальберт Ерделі
- Захищав Україну на Сумському, Харківському та Запорізькому напрямках: історія нацгвардійця Владислава Бурханова
- Закарпатська обласна станція переливання крові повідомляє про ГОСТРУ потребу в донорах крові усіх груп
- Середньовічна крамниця-кав’ярня «Zelo»: кава на травах і пряне молоко в серці Ужгорода
- Від стародруків до імператорських указів: раритети із фондів обласного краєзнавчого музею
- До річниці створення організації Закарпатський осередок ГО "Захист Держави" відзначив "Людей дії"
- Тут знають всіх учнів по іменах: як живе ужгородська школа №13
- У Закарпатській області всі станції переливання крові працюють в особливому режимі
- «Ми не просто лікуємо сьогоднішні стани – ми будуємо кардіологію майбутнього», – очільниця Закарпатського кардіоцентру Ірина Котлярова
- Перед полоном замовив дружині квіти на день народження. Маріупольці В’ячеслав та Валерія Кучковські про те, як зберегти любов під час війни
- Новий вид шахрайства: не вірте. якщо вам пропонують 10 літрів пального за підписку на телеграм-канал
- Дитячі голоси вітають ужгородців у міському транспорті
- Закарпатців закликають стати донорами крові напередодні різдвяно-новорічних свят
- Інструктор «Устім» - про навчання майбутніх операторів ССО
- "Я не міг загинути, коли мене чекала така дівчина": історія чопського прикордонника Євгенія
- Ужгородець Назар Тафій волонтерить на потреби війська та пише наукову роботу про збірку Андрія Любки
- «Ремонтуємо навіть натівську зброю, до якої немає інструкцій…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «У мене помінялося ставлення до росіян. На початку повномасштабки була ненависть, а тепер з’явилося презирство…» Історія бійця 128-ї бригади Роланда
- Позивний «Трамп» - Віктор з Страбичова пройшов шлях від солдата до капітана у 101-й окремій бригаді територіальної оборони Закарпаття
- «До війни я випікав у ресторані «Наполеони» й «Медовики», а зараз у нас найпопулярніший – вафельний торт зі згущонкою». Історія бійця 128-ї бригади Богдана

До цієї новини немає коментарів