Ужгородці сьогодні попрощалися із загиблим Героєм – воїном 128-ї бригади Іваном Пайдою

Ужгородці сьогодні попрощалися із загиблим Героєм – воїном 128-ї бригади Іваном Пайдою, який загинув, визволяючи Херсонщину. У 2014 році Іван Іванович одним із перших став на захист України, а з початком повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року також був серед перших добровольців і знову пішов боронити Вітчизну.
Пайда Іван Іванович народився 21 жовтня 1982 року у селі Пацканьово на Ужгородщині. Випускник ужгородської школи №6, навчався у професійно-технічному училищі №19. Вищу освіту здобув в Ужгородському національному університеті, бакалавр фізики, додатково здобув ще один фах – практичного психолога. Також закінчив факультет післядипломної освіти за спеціальністю «банківська справа», здобув ступінь магістра з освітніх, педагогічних наук. Був аспірантом кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи факультету суспільних наук УжНУ. 13 років пропрацював учителем інформатики в ужгородському НВК «Гармонія», де був прикладом для багатьох своїх учнів, викладав також у школі №11 та медичному коледжі «Монада». Був головою ОСББ «Проспект Свободи 54 – Ужгород».
Як командир бойової машини-командир відділення гірсько-штурмового взводу гірсько-штурмової роти гірсько-штурмового батальйону військової частини А1556 29 серпня 2022 року пішов у свій останній бій біля сіл Нововознесенське та Миролюбівка Херсонської області, виявивши мужність та стійкість та залишаючись до кінця вірним військовій присязі. Віддати шану загиблому Герою на площу Народну сьогодні прийшли багато ужгородців, рідні, друзі, знайомі Івана Пайди, міський голова Ужгорода Богдан Андріїв, заступник голови Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, колеги-освітяни, учні, військові.
Поховали захисника на Пагорбі Слави. У нього залишилися батьки, дружина та двоє синів. Усі, хто знав Івана Пайду, пам’ятатимуть його як розумну, цілеспрямовану та справедливу людину, чесного, доброго товариша і сім’янина, патріота свого міста та держави.
Вічна і світла пам'ять Герою!
До теми
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів