Закарпатець Андрій Люташин скерував винищувач на колону окупантів. Як батьки згадують Героя

Закарпатець Андрій Люташин скерував винищувач на колону окупантів. Як батьки згадують Героя
Герой України, закарпатець Андрій Люташин захищав небо і був одним з тих, кого називають "Привидом Києва". 8 березня 2022 року пілот загинув, скерувавши свій вже підбитий літак в окупантів. За бойову хоробрість посмертно Андрія нагородили Золотою зіркою. Історію життя та героїчного вчинку 47-річного чоловіка розповіли його батьки.

 

Андрій Люташин працював начальником служби повітряно-вогневої і тактичної підготовки бригади тактичної авіації, навчав польоту курсантів, ставив майбутніх пілотів-винищувачів на крило. З перших днів війни у 2014 році, коли російські окупанти ступили на українську землю, Андрій не вагаючись став на захист й до кінця був поруч зі своїми військовими побратимами. Поховали 47-річного майора на Алеї Слави в рідному Мукачеві.

"Він пішов стопами батька"

Андрій Люташин народився у родині військових. Мама — українка, працювала з авіаційною технікою, батько — росіянин, 33 роки присвятив військовій авіації. Через них Андрій і обрав професію пілота.

"Він пішов стопами батька. Батько був воєнним льотчиком. Я служила теж у льотній частині, яка була у Мукачеві. Потім у Василькові", — каже мати Людмила Люташина.

"Вийшло так, що він обійшов мене на всіх напрямках. Якщо почати з того, що перші навички льотної роботи ненароком ми прищепили йому тут. У льотчиків є така річ — заняття на тренажері. Я брав товариша з собою, садив його туди в кабіну і він за мене наліт набирав. І тому, напевно, льотчик із нього вийшов кращий, ніж я", — розповідає батько Олександр Люташин.

Після школи Андрій вступив до Чернігівського військового училища. Далі — служив в Умані, згодом у Борисполі 10 років пропрацював пілотом-інструктором і навчав курсантів.

"В інструктори відбирають найкращих. Тобто він не тільки літає добре, він ще й готується навчати молодь. Він 10 років був льотчиком-інструктором. Ну і як завжди почалось скорочення. Його туди-сюди — перевели його на вертольоти. Точніше погодився він під Київ на вертольоти. Пройшов теоретичну підготовку. Політав на ньому, на цьому вертольоті. Питаю: "Ну як?". Він каже: "Досі не зрозумію, як ця штука літає".

Пішов захищати Україну в 2014-му році

Мама героя розповідає: в якийсь момент син вирішив повернутись до цивільного життя. Однак у 2014, коли почалася війна, не вагаючись поновився на службі у складі бригади тактичної авіації. "Ми навіть не знали, що він у зоні АТО був", — розповідає мама.

З 24 лютого 2022 року чоловік брав участь у бойових діях — захищав небо над Україною від ворогів. "Якось дивилась телевізор, кажу: "Знаєш, сину, піду у військкомат і візьму автомат". А він каже: "Мамо, у мене на всіх патронів вистачить. І вистачило".

Про події із фронту батькам не говорив, аби не хвилювалися. Мама Людмила каже: дзвонив син щодня не менше двох разів. Востаннє так було 7 березня, а вже 8-го зв'язок зник. "І от через місяць ми тільки дізнались...Серце відчувало".

8 березня Андрій загинув, він скерував палаючий винищувач на колону окупантів, що сунула на столицю.

"Андрій сказав: "Я їм в руки не дамся". Він відстріляв. У нього вже нічого в літаку нема. Це було село Березівка, Бучанський район. На Житомирській трасі. Там йшла колона. І він пішов у ту колону. Ми місяць не знали".

В Андрія залишилися дружина Тетяна та двоє синів.

Суспільне Закарпаття

 

21 червня 2022р.
-->

До теми

Коментарі:

    До цієї новини немає коментарів