Мукачівська таємниця міжнародного скандалу часів Брежнєва-Ніксона

Два роки тому в розмові з відомим американським мільярдером і уродженцем Мукачево Алексом Ровтом я вперше почув історію про те, що в збереженні цього кладовища були задіяні в буквальному сенсі слова геополітичні сили. За його словами, кінець цвинтарного беззаконню поклав дзвінок 37-го президента США Річарда Ніксона генеральному секретарю ЦК КПРС Леоніду Іллічу Брежнєву. Про що вони говорили, Алекс, звичайно, не знав. Але в результаті на місці цього кладовища так і не був побудований якийсь завод.

Сучасній молодій людині сьогодні дуже важко зрозуміти, що значить, коли в розпал Холодної війни глава одного ворожого держави дзвонить очільнику іншої. Мобільного зв’язку тоді не було. І дзвінок такого рівня міг служити сигналом вже не до холодної, а справжнісінькою гарячої війні. Не думаю, що блюзнірське ставлення до єврейських святинь з боку мародерства закарпатських комуністів могло стати таким сигналом, але сам факт, що люди в руках, яких в цей час була зосереджена вся влада в світі, знайшли час обговорювати долю кладовища в Мукачево мене, м’яко кажучи , здивував.

Минуло два роки і випадкова розмова з одним із старожилів Мукачева про ще одну таємницю, зв’язковий з цим цвинтарем підштовхнув мене до думки розібратися, нарешті, з тим, що сталося 40 років тому. І чи був насправді дзвінок Ніксона Брежнєву?

Але прекрасно розуміючи, що, не будучи корінним жителем Закарпаття і в силу дуже специфічних етнічно-релігійних особливостей цього краю можу наламати багато дров, я насамперед вирішив звернутися за порадою до розумним і досвідченим людям. Їх не багато, але вони ще є. Мені пощастило. За 3,5 року життя в Закарпатті я можу похвалитися знайомством і навіть дружбою з як мінімум п’ятьма такими людьми.

Першим до кого я вирішив звернутися, був Геннадій Гутман. Господар відомої на весь світ торгової марки «Чизай». Він народився і провів юність в Мукачево і повинен був пам’ятати той час, коли по кладовищу роз’їжджали бульдозери та без розбору кришили на своєму шляху єврейські надгробні плити.

На мій дзвінок він відразу не відповів. Але передзвонив через 5 годин з Нью-Йорка і пообіцяв зустрітися зі мною, як тільки повернеться в Закарпатті. Через кілька днів я під’їхав до нього на винзавод в Берегово і дізнався, що він не бачив знищення кладовища на власні очі, але пам’ятає, що одному з його друзів довелося тоді перезахоронювати останки свого батька. І все ж візит до нього не була марною. Хоча б тому, що в результаті я отримав від нього безплатну пораду.

Ще в дитинстві в Одесі мені пояснили, що безкоштовний рада від розумної людини і успішного бізнесмена коштує дорожче, ніж гроші подаровані багатим дурнем. Ці гроші до добра не приведуть.

Так ось! Порада Геннадія Йосиповича була такою: «Алекс, ти від кого дізнався про дзвінок Ніксона Брежнєву? Від Ровта? Тоді дочекайся, коли він наступного разу приїде в свій улюблений санаторій «Термал Стар» і отримай у нього вичерпну відповідь! Тим більше що саме його силами сьогодні на місці цього кладовища встановлено меморіал пам’яті жертв Голокосту».

Я, звичайно, вирішив на його раду. Дочекатися приїзду Алекса Ровта, але при цьому, не втрачаючи часу продовжити розслідування і інших таємниць старого єврейського кладовища в Мукачево

Глава Світового Клубу Закарпатців, письменник Алекс Штрай.

Джерело: "Голос Карпат"