Закарпатські довжани разом з угорцями Ніредьгази та Кішварди згадували куруців Томаша Есе

Повстанці поспішали на з’єднання з Ференцем Ракоці ІІ. Однак, на поспіх сформований і слабо озброєний півторатисячний загін Есе зненацька напали лабонци – ставленики Габсбургів, які значно перевищували народне ополчення як кількісно, так і зброєю. Зрозуміло, куруци, де разом з угорцями пліч-о-пліч бились русини, українці, словаки, представники інших національностей, зазнали поразки. Серед полеглих були й жителі Довгого та навколишніх сіл, котрі приєднались до повстанців.
Загиблих воїнів поховали в центрі села, а в 1903 році з нагоди 200-ліття історичної битви за кошти мешканців Довгого тут спорудили пам’ятник з бальзату та мармуру. На вершині монументу гордо ярив турул – символ визвольної боротьби. У 1923 році чеська влада зняла птицю, але постамент залишився. У 2003 році на честь 300-річчя виступу повстанців на обеліску знов з’явився сводолюбивий турул, якого із бронзи відлив знаний скульптор з Мукачева Петер Мадл.
З тих пір сюди регулярно приїздять громадські активісти з Угорщини, аби спільно з довжинами та жителями навколишніх сіл вшанувати пам’ять хоробрих курців. Нинішнього року в село прибули ентузіасти Ніредьгазького осередку Товариства імені Ференца Ракоці ІІ на чолі зі своїм головою Арпадом Далмаєм та їх друзі з однойменної організації Кішварди та Берегівського району (керівник Тібор Генц). У торжестві взяли також участь провідний консул Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ласло Куті та консул з Берегова Ласло Форогов, які виступили на урочистому зібранні з вітальними промовами.
Своїми думками з приводу першої битви куруців, її сьогоднішнім посланням, окрім дипломатів, поділились голова села Віктор Симканич, Арпад Далмай, Тібор Генц. Написані ним книги про Довге, курців, визначні місця села та його знаних людей подарував гостям лікар-хірург, що народився тут, а нині мешкає у словацькому Гуменному, Федір Шандор. Жіночий хор з Берегова під керівництвом Ірини Крайник задушевно виконав на різних мовах кілька бойових пісень курців. Під їх спів гості та господарі поклали до підніжжя пам’ятника вінки вдячності та квіти.
По дорозі додому представники делегації з Угорщини виконали таку ж почесну місію й біля погруддя Томашу Есе в Берегові.







До теми
- "Того дня мені довелося пройти 5 км, частину цього шляху я тягнув пораненого побратима": історія бійця 128-ї бригади
- "Кілька разів ворожа піхота застрибувала в наші траншеї". Історія командира роти 128 бригади, який безвилазно пробув на позиціях 343 дні
- "Ворог веде себе не по-людськи. Це скотина в обличчі людини": боєць 128 бригади Олександр з позивним Айдар
- Навчання під звуки скрипки: як в Ужгороді заснували першу в Європі школу для ромів
- Ужгород наприкінці ХІХ століття: в мережі показали унікальні фото
- Історія одного пам’ятника: Олександр Духнович
- Втрачений Ужгород: музеї та цінності, які втратило місто
- Позивний “Імпорт”: як IT-фахівець із Чехії став оператором дронів у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді
- Втрачений Ужгород: загадка найстарішої замкової фрески (Фото)
- «Якби не відкрив вогонь — було б гірше»: військовий 128 бригади, водій-механік M113 збив ворожий дрон і врятував екіпаж
- Один проти тринадцяти: історія бійця 128-ї бригади, який у бою під Дебальцевим знищив 13 ворожих піхотинців
- Втрачений Ужгород: життєві картини, побачені з мосту
- На Закарпатті оцифрують 15 старовинних дерев’яних церков XV–XIX століть
- Втрачений Ужгород: правила корчм і кав’ярень XIX століття
- Про що писали газети 100 років тому (лютий)
- Написав 15 творів, п’єсу та навіть став актором у 59 років – історія офіцера 128 бригади Григоровича
- Що означає цифра на фасаді колишньої мерії Ужгорода?
- Втрачений Ужгород: будинок піаністки Емілії Кофман
- Новорічне порося. Як Ужгород святкував Новий рік 100 і більше років тому?
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у червні 1925-го? (ФОТО)

До цієї новини немає коментарів