Один проти тринадцяти: історія бійця 128-ї бригади, який у бою під Дебальцевим знищив 13 ворожих піхотинців

У складі підрозділу Національної гвардії України він проходив службу в зоні бойових дій на сході країни. Серед напрямків, які згадує військовий, — Слов’янськ, Луганська область, Попасна, район Дебальцевого та Донецький аеропорт.
Служба тривала рік і включала кілька ротацій. Саме в цей період за ним закріпився позивний «13». Це один із найскладніших епізодів війни в житті бійця. У районі Дебальцевого він разом із побратимом перебував на позиції в напівоточенні, а сама позиція зазнавала інтенсивних штурмових атак.
У ході одного з боїв він знищив тринадцять ворожих піхотинців.
Він розповідає, що ситуація вимагала швидких рішень і максимальної концентрації.
«Вони постійно йшли вперед. Потрібно було тримати позицію», — згадує військовий.
Цей епізод став одним із тих, що закарбувалися в його пам’яті, а позивний «13» остаточно закріпився за ним серед побратимів.
До початку війни Тринадцятий займався мисливством. За його словами, навички стрільби та вміння зберігати спокій у стресових ситуаціях стали важливими під час служби.
«Полювання вчить дисципліні. Там немає права на випадковий постріл», — каже він.
У 2014 році він виконував завдання в парі як снайпер. Військовий зазначає, що досвід мисливця допоміг йому швидко адаптуватися до бойових умов, зокрема під час оборони позицій.
Тринадцятий зазначає, що сучасна війна суттєво відрізняється від подій 2014 року.
«Зараз це дронова війна. Темп інший, технології інші. Набагато складніше», — пояснює він.
За роки служби він неодноразово зазнавав поранень, перше — ще у 2014 році.
Сьогодні Тринадцятий продовжує службу у складі 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади та виконує бойові завдання разом із побратимами.
Попри багаторічну участь у бойових діях, боєць говорить про війну стримано. Він не називає себе героєм і не схильний до пафосу. Каже, що просто виконує обов’язок.
Після завершення війни планує повернутися до мирного життя, працювати та приділяти більше часу родині.
Його історія — це приклад військових, які з 2014 року безперервно залишаються на захисті країни. Вони пройшли різні етапи війни — від початкової фази конфлікту до повномасштабної війни — і продовжують службу сьогодні.
Позивний Тринадцятий — один із багатьох бійців 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, які вже понад десять років тримають стрій.
До теми
- Навчання під звуки скрипки: як в Ужгороді заснували першу в Європі школу для ромів
- Ради ВПО: інструмент впливу чи формальність
- Пече органічний хліб та мріє про власну пекарню: історія переселенки Ірини Стасенко, яка почала нове життя на Закарпатті
- Музейний лекторій: русалки, мавки, повітрулі, потерчата у світогляді закарпатців
- Великдень в Ужгороді: як освячували кошики в храмах міста
- “Смугасте поповнення”: у Карпатах зняли цілу родину диких кабанів у нічному лісі (відео)
- Богдан Андріїв: "Світло Воскресіння Христового – наша віра і сила"
- Великдень на Закарпатті 100 років тому: фото та традиції предків (ФОТО)
- Церква Успіння у Новоселиці — найкраще фото Закарпаття у конкурсі «Вікі любить пам’ятки-2025»
- Тромб, який міг коштувати життя: як закарпатські лікарі рятують захисницю України
- Лікар-стоматолог Олег Орос лікує безкоштовно зуби ветеранам війни та військовим
- ТОП-10 закарпатських екскурсій
- Як чарівники із Благодійної організації "Знак надії" перетворюють переселенців на магів
- «Мав бронь, але пішов на фронт: історія 51-річного військового 128-ї бригади, який став піхотинцем»
- Напередодні Великодня Закарпастький осередок ГО «Захист держави» провів атмосферний мистецький майстер-клас із живопису у Старому Селі
- Писанки, паска й обряди: особливості Великодня на Закарпатті
- Як святкували Великдень на Закарпатті: традиції та вірування
- Чому у 2026 році Великдень святкують у різні дні та чи можлива спільна дата
- Народні традиції, що лікують: на Закарпатті Захисники виготовляли великодні елементи декору
- Ужгород готується до піку цвітіння сакур

До цієї новини немає коментарів