Коли Різдво приходить разом із захисниками: вертеп 26 Закарпатського полку НГУ

У виставі були різдвяна зірка, король, пастухи, музиканти, а також яскравий образ чорта, якого майстерно зіграли учасники дійства. Разом вони розіграли сцену народження Ісуса Христа — щиро, зворушливо і по-справжньому.
Першими гвардійський вертеп зустріли наші поранені побратими у медичному закладі, де вони проходять лікування та реабілітацію. Саме там різдвяна історія звучала особливо глибоко — серед тих, хто ціною власного здоров’я боронив Україну. Колядки, жива музика й присутність дітей на мить повернули захисникам відчуття дому та родинного тепла.
Наступною зупинкою став Чинадіївський дошкільний навчальний заклад (дитячий будинок) інтернатного типу. У цьому закладі виховуються діти, які потребують особливої уваги, турботи та підтримки. Для них прихід військовослужбовців став справжнім святом. Малеча з щирим захопленням стежила за вертепом, раділа колядкам, музиці та живому спілкуванню з гвардійцями. Такі зустрічі дарують дітям відчуття тепла, безпеки й уваги, яких так потребує кожна дитина.
Сьогодні різдвяний вертеп 26 Закарпатського полку НГУ відвідав наших військовослужбовців, а також завітав до резиденції єпископів Мукачівської Греко-католицької єпархії, де відбувся прийом у правлячого єпископа Теодора Мацапули та єпископа-помічника Ніла Лущака. Спільна молитва та різдвяне дійство стали ще одним підтвердженням того, що віра, традиції та єдність допомагають українцям вистояти у найскладніші часи.
Отець Роман, капелан 26 Закарпатського полку НГУ, наголосив:
«Різдво Христове — це про надію і світло, яке перемагає темряву. Наш вертеп — це не просто традиція, а жива молитва за кожного воїна, за наших дітей і за Україну. Там, де є віра і любов, обов’язково буде сила».
«Такі моменти дуже потрібні на службі. Коли поруч побратими, діти, колядки — відчуваєш єдність і розумієш, що ми тримаємо стрій не лише зі зброєю, а й серцем. Саме це додає мотивації рухатися далі», — військовослужбовець Олексій.
Різдвяний вертеп гвардійців — це більше, ніж святкова вистава. Це про підтримку побратимів, турботу про дітей, збереження українських традицій і віру в Перемогу, яка народжується зі світла, єдності та любові до України.




















До теми
- «Для хлопців був батьком і матір'ю»: історія командира з позивним «Бармалей»
- Ендокринолог Андрій Кваченюк: «Такі зоби, як на Закарпатті, я мало де зустрічав»
- 70 днів на позиції та два ордени «За мужність»: історія командира взводу 101-ї закарпатської бригади тероборони
- «Укриття врятувало їм життя»: історія військовослужбовця 128 бригади з позивним «Далекобійник»
- Регіональна програма «Турбота»: БО «Дерево мого життя»
- Дошкілля та «продовженка» без стресу для батьків: Центр «Інтелект» відкриває новий набір в Ужгороді
- На Закарпатті 24–25 серпня зберігатиметься висока та надзвичайна пожежна небезпека
- Перші прапори незалежної України в Ужгороді: як це було
- Синьо-жовтий символ свободи: Україна відзначає День Державного Прапора
- «Вона навчила мене терпінню»: як службова собака Квейсі допомогла прикордоннику повернутися до спокійного життя
- «Бограч-index» – серпень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на 1,1%
- «Я не збираюся жити в іншій країні»: Надія Дьолог — про Ужгород, спорт і шлях до Паралімпіади
- Почути, підтримати, допомогти: як працюють військові психологи
- Через бойові дії із суттєвим запізненням курсує низка потягів до Закарпаття
- Стіл пам’яті: від закарпатської ідеї — до загальноукраїнської акції
- «Хто, кого і як має?» В Ужгороді відбудеться відверта розмова про психологію влади, ігор та тіла
- Традиційні сири та отари овець: як на Синевирі відроджують вівчарство
- На Тячівщині створять «Соляний атлас»: шукають джерела, копальні та давні шляхи
- До Дня Незалежності в Ужгороді говоритимуть про культуру пам’яті
- Закарпатські прикордонники пройшли тренінг з профілактики професійного вигорання та психологічної підтримки
До цієї новини немає коментарів