Унікальне Закарпаття: у соцмережах показали соляну стометрову піраміду підземного Солотвина

Світлинами та цікавою розповіддю поділився користувач Transcarpathian Heritage, а ми, своєю чергою, ділимося з вами, щоб могли насолодитись унікальністю регіону:

“Ступінчастий соляний обеліск заввишки близько 100 метрів під склепінням шахти Куніґунда в Солотвині — так звану Велику соляну піраміду — почали висікати ще 1828 року. Вперше про це підземне диво згадує письменник Міклош Кіш, який у 1836-му спускався в копальню й описав побачене у своєму щоденнику.

Цю гігантську соляну вежу формували зверху вниз: поступово відбиваючи навколо неї сіль, її ніби вивільнювали з масиву. Спочатку обеліск був невисоким і увінчувався соляною скульптурою у вигляді двох перехрещених кайл солекопів. Але в міру того як шахту поглиблювали, а підошва камери опускалася, обеліск ріс. Уже 1874 року він здіймався так високо, що соляні кайла на його вершині було ледь видно. Висота обеліска відповідала сучасному 35-поверховому будинку.

Приблизно посередині висоти обеліска вирізали й розфарбували в червоний та синій кольори гігантську монограму принца Угорщини — ерцгерцога Карла Людвіга Австрійського (1833–1896), молодшого брата імператора Франца Йосифа I. Над нею височіла менша корона. Також у підземеллі Куніґунди з солі вирізали великий герб Австрії з двоголовим орлом і портрет імператора Франца Йосифа I, оточений різнобарвними світловими кулями — на згадку про його візит до шахти 1869 року.

Шахта Куніґунда вважалася найбільшою, найбагатшою й найкрасивішою в Угорському королівстві. Її назвали на честь святої Куніґунди — дочки короля Бели IV (1206–1270), покровительки солекопів. Видобуток солі тут почався 1789 року. Наприкінці XIX століття експлуатаційна площа шахти становила 9861 м?. Тут працювало понад 600 робітників, а річний видобуток сягав близько 100 тисяч тонн солі.

За спогадами сучасників, шахта Куніґунда разом із соляним обеліском була видовищем, яке вражало уяву. Величезна головна зала — об’єднані камери шахт Куніґунда та Міклош — мала 129 метрів заввишки, 227 метрів завширшки та 720 метрів завдовжки. Її сяйливі, наче кришталь, соляні стіни підтримували масивні соляні стовпи, а зверху зал завершувався стрільчастими склепіннями, тож простір нагадував готичний храм. У бічній стіні зали була прорубана каплиця, прикрашена соляним різьбленням і кришталевою соляною люстрою, що звисала зі склепіння.

Освітлювали шахту гірничими ліхтарями, а також великими багаттями зі смерекових колод, складеними в різних частинах камери. Обеліск теж був добре підсвічений. Наприкінці XIX століття залу вже освітлювали дванадцять електричних дугових ламп, які живилися від парової електрогенеруючої машини потужністю 20 кінських сил.

Перше графічне зображення соляного обеліска шахти Куніґунда міститься в чотиритомному виданні Magyarorsz?g ?s Erd?ly k?pekben («Угорщина і Трансильванія в образах») 1853 року. Інше відоме зображення — літографія Ґустава Мореллі до статті Ґабора Вароді про комітат Марамарош — походить із кінця XIX століття й було надруковане в багатотомній ілюстрованій енциклопедії Австро-Угорщини, що видавалася під патронатом кронпринца Рудольфа, сина імператора Франца Йосифа I.

* * *

Уперше вода — головний ворог соляних копалень — проникла до шахти Куніґунда 1870 року. Тоді рівень затоплення сягнув 12 метрів, але катастрофи вдалося уникнути, відвівши воду до сусідньої шахти Міклоша. Справжня біда почалася восени 1903-го: вода прибувала дедалі інтенсивніше, і парові помпи, що працювали цілодобово, вже не справлялися. Тоді стався перший серйозний обвал.

На початку 1906 року зі склепіння Куніґунди прорвався потужний потік води, який остаточно затопив копальню. Шахту вивели з експлуатації, а подальші дренажні роботи мали лише запобігти руйнуванню сусідніх виробок.

22 лютого 1908 року склепіння шахти Куніґунда остаточно обвалилися. Руйнування супроводжувалося сильними підземними поштовхами, які мешканці Солотвина сприйняли за землетрус. Потужний тиск повітря, що вирвався зі стволів у момент обвалу, зруйнував і наземні будівлі над ними.

Обвал Куніґунди та сусідньої шахти Альберта спричинив утворення карстового провалля діаметром близько 60 метрів. Згодом, унаслідок ерозії, осідання порід і затоплення виробок, тут утворилося відоме нині соляне озеро Куніґунда — найбільша рекреаційна водойма Солотвина”.

sacura.news