Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів

Разом з побратимами він відбивав атаки диверсійних груп росіян, нищив вагнерівців під Бахмутом, отримав орден і продовжує нести службу й захищати рідну землю. Його історію розповідає пресслужба Нацгвардії.
Повномасштабне вторгнення російської армії гвардієць Ростислав Щерб’як зустрів у Харківській області. Там хлопець проходив строкову службу в одному з підрозділів Національної гвардії України. В перші години вторгнення його підрозділ зайняв оборону в місцевому аеропорту й готувався відбивати висадку ворожого десанту.
«Напередодні вторгнення, буквально 22-23 лютого 2022 року ми проводили в Харківській області антитерористичні операції спільно зі Службою безпеки, Збройними силами, прикордонниками та поліцією. Після сигналу бойової тривоги був шок. Я подзвонив до мами, щоб якось заспокоїти, але вона плакала і не могла повірити. Потім разом з підрозділом ми виїхали в аеропорт. Ми не знали, що нас чекає, але розуміли, що почалась повномасштабна війна. Кожен збирався духом і готувався будь-якої миті зустріти ворога», – пригадує Ростислав.
Мати гвардійця в той час перебувала за кордоном, але одразу повернулася в Україну. Жінка постійно переживала за сина й хотіла бути вдома. Вона вірила у сина і підтримувала його.
«Я прекрасно розуміла, що він знаходиться в Харкові. Розуміла, що це прикордоння і наступ росіян вони прийматимуть першими. Я уявляла в якій він ситуації. Яка у нього зараз буде доля. Це було дуже страшно. Я все життя знала, що Ростислав сильний і мужній хлопець, але як мама все одно переживала й намагалась підтримати його думками та молитвами», – ділиться мати гвардійця Ірина.
Ростислав пригадує, що перший бій з окупантами відбувся біля Козачої Лопані. Це була ворожа диверсійно-розвідувальна група. Під прикриттям мінометного вогню до позицій гвардійців підійшла піхота росіян. Гвардійці відбили атаку, але теж зазнали втрат. Після звільнення Харківщини підрозділ Ростислава виконував завдання з оборони Бахмута і там зіткнувся з найманцями ПВК «Вагнер».
Більше про оборону Харкова у перші дні повномасштабного вторгнення, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів дивіться у сюжеті.
До теми
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- Мобільна вогнева міць навчання гвардійців Закарпаття на бронетехніці
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Навички на рівні рефлексів: як готують гвардійців до завдань на фронті
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
До цієї новини немає коментарів