Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів

Разом з побратимами він відбивав атаки диверсійних груп росіян, нищив вагнерівців під Бахмутом, отримав орден і продовжує нести службу й захищати рідну землю. Його історію розповідає пресслужба Нацгвардії.
Повномасштабне вторгнення російської армії гвардієць Ростислав Щерб’як зустрів у Харківській області. Там хлопець проходив строкову службу в одному з підрозділів Національної гвардії України. В перші години вторгнення його підрозділ зайняв оборону в місцевому аеропорту й готувався відбивати висадку ворожого десанту.
«Напередодні вторгнення, буквально 22-23 лютого 2022 року ми проводили в Харківській області антитерористичні операції спільно зі Службою безпеки, Збройними силами, прикордонниками та поліцією. Після сигналу бойової тривоги був шок. Я подзвонив до мами, щоб якось заспокоїти, але вона плакала і не могла повірити. Потім разом з підрозділом ми виїхали в аеропорт. Ми не знали, що нас чекає, але розуміли, що почалась повномасштабна війна. Кожен збирався духом і готувався будь-якої миті зустріти ворога», – пригадує Ростислав.
Мати гвардійця в той час перебувала за кордоном, але одразу повернулася в Україну. Жінка постійно переживала за сина й хотіла бути вдома. Вона вірила у сина і підтримувала його.
«Я прекрасно розуміла, що він знаходиться в Харкові. Розуміла, що це прикордоння і наступ росіян вони прийматимуть першими. Я уявляла в якій він ситуації. Яка у нього зараз буде доля. Це було дуже страшно. Я все життя знала, що Ростислав сильний і мужній хлопець, але як мама все одно переживала й намагалась підтримати його думками та молитвами», – ділиться мати гвардійця Ірина.
Ростислав пригадує, що перший бій з окупантами відбувся біля Козачої Лопані. Це була ворожа диверсійно-розвідувальна група. Під прикриттям мінометного вогню до позицій гвардійців підійшла піхота росіян. Гвардійці відбили атаку, але теж зазнали втрат. Після звільнення Харківщини підрозділ Ростислава виконував завдання з оборони Бахмута і там зіткнувся з найманцями ПВК «Вагнер».
Більше про оборону Харкова у перші дні повномасштабного вторгнення, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів дивіться у сюжеті.
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
До цієї новини немає коментарів