Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів

Разом з побратимами він відбивав атаки диверсійних груп росіян, нищив вагнерівців під Бахмутом, отримав орден і продовжує нести службу й захищати рідну землю. Його історію розповідає пресслужба Нацгвардії.
Повномасштабне вторгнення російської армії гвардієць Ростислав Щерб’як зустрів у Харківській області. Там хлопець проходив строкову службу в одному з підрозділів Національної гвардії України. В перші години вторгнення його підрозділ зайняв оборону в місцевому аеропорту й готувався відбивати висадку ворожого десанту.
«Напередодні вторгнення, буквально 22-23 лютого 2022 року ми проводили в Харківській області антитерористичні операції спільно зі Службою безпеки, Збройними силами, прикордонниками та поліцією. Після сигналу бойової тривоги був шок. Я подзвонив до мами, щоб якось заспокоїти, але вона плакала і не могла повірити. Потім разом з підрозділом ми виїхали в аеропорт. Ми не знали, що нас чекає, але розуміли, що почалась повномасштабна війна. Кожен збирався духом і готувався будь-якої миті зустріти ворога», – пригадує Ростислав.
Мати гвардійця в той час перебувала за кордоном, але одразу повернулася в Україну. Жінка постійно переживала за сина й хотіла бути вдома. Вона вірила у сина і підтримувала його.
«Я прекрасно розуміла, що він знаходиться в Харкові. Розуміла, що це прикордоння і наступ росіян вони прийматимуть першими. Я уявляла в якій він ситуації. Яка у нього зараз буде доля. Це було дуже страшно. Я все життя знала, що Ростислав сильний і мужній хлопець, але як мама все одно переживала й намагалась підтримати його думками та молитвами», – ділиться мати гвардійця Ірина.
Ростислав пригадує, що перший бій з окупантами відбувся біля Козачої Лопані. Це була ворожа диверсійно-розвідувальна група. Під прикриттям мінометного вогню до позицій гвардійців підійшла піхота росіян. Гвардійці відбили атаку, але теж зазнали втрат. Після звільнення Харківщини підрозділ Ростислава виконував завдання з оборони Бахмута і там зіткнувся з найманцями ПВК «Вагнер».
Більше про оборону Харкова у перші дні повномасштабного вторгнення, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів дивіться у сюжеті.
До теми
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
До цієї новини немає коментарів