128 бригада в обличчях: Як пліч-о-пліч воюють батько й син
Володимир, батько:
– Я півтора року служу в 128 бригаді, контрактник. До того був у інших підрозділах, воюю з руснею з 2014 року, пройшов Дебальцеве. Зі мною старший син, йому 19 років, теж контрактник і теж півтора року в нашій бригаді. Микола сам захотів у армію. Спочатку думав іти на строкову службу, але я запропонував – давай разом підпишемо контракт. Оскільки ми не командир і підлеглий, служимо в одному підрозділі. Минулого року разом були в ООС, а тепер тут – приглядаємо один за одним.
А дома, на Тернопільщині, чекають молодші син і донька. Нам тут добре разом, у нас, слава Богу, все гаразд. Микола здібний, усе на льоту хапає. Думаю, він захоче залишитися в армії й після контракту. А я повернуся додому – треба доглядати за старенькою мамою.
Микола, син:
– Що мені найбільше запам’яталося за ці майже три місяці з початку війни? Мабуть, негода. Коли йде дощ, тут справжнє болото, а воювати все одно треба – у будь-яку погоду, вдень і вночі. Я призвичаївся до служби ще в зоні ООС. Хоча те, що було, і те, що є зараз, – зовсім різні речі. Але з батьком і ворога легше бити!
128 окрема гірсько-штурмова Закарпатська бригада - Закарпатський легіон
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
До цієї новини немає коментарів