На Закарпатті скульптор та художниця Михайло та Магдалина Белень живуть 47 років разом

Михайло Белень виріс в багатодітній сім’ї, був дев’ятою дитиною. Його батько був майстром з виготовлення музичних інструментів, а мама – співала в церковному хорі, була вишивальницею і ткалею. Михайло ж став скульптором.

"Я вибрав скульптуру, тому що живопис – це колір, а скульптура – це тривимірність. Я з усіх боків відчуваю форму. Я навчався у найкращих елітарних вчителів Радянського Союзу. Є такі речі, до яких тобі дійти самому важко, а тут тобі професіонали все подають і покажуть, як треба працювати, як треба знати історію світової культури, світового образотворчого мистецтва", — розповів Михайло.

Михайло Белень створив пам’ятник листоноші Федору Фекеті, який встановили в Перечині.
"Це історична постать. Він помер у молодому віці, 1839 році. Він у мене виконаний в русі, спрямований у бік Тур’я-Ремети. У той час, коли він жив було бездоріжжя і він ходив горами, біля річки Уж, але був дуже фізично сильною людиною. Тому що долати близько 30 кілометрів з Тур'я-Ремети до Ужгорода і назад, – це було нелегкою справою".

Магдалина Белень в дитинстві мріяла стати лікаркою, за порадою мами пішла вчитися на художницю.
"Я завжди дуже любила малювати. Коли вступила до училища, і якщо задавали одне завдання – я його збільшувала в три, чотири рази. Я була енергійною, і кудись це треба було дівати", — розповіла Магдалина.

"Немає такої країни в Європі, де б не було її робіт. Одного разу вона представляла Україну на Всесвітній виставці кераміки в Буенос-Айресі, де є найбільший музей сучасної кераміки. Вона була єдиною з України, хто представляв Україну".
Михайло та Магдалина познайомилися в училищі, а згодом одружилися. Разом подружжя – 47 років.
"Сімейні цінності – це максимальна повага одне до одного. У мене є свої обов’язки. Більшої щедрості, поваги, найчесніше служити одне одному, я собі не уявляю якоїсь іншої жінки, окрім неї. Я собі просто не уявляю", — розповів Михайло.
Суспільне Закарпаття
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Написав 15 творів, п’єсу та навіть став актором у 59 років – історія офіцера 128 бригади Григоровича
- Рівень відповідальності, який дорівнює хірургічному: як на Закарпатті працюють операційні медсестри РЕПОРТАЖ
- Герої без зброї: рятувальник Роберт Кут про допомогу людям, підтримку та відповідальність за кожне рішення
- "Закарпатський квест": як дві переселенки створили настільну мандрівку краєм
- Закарпатська обласна філармонія: будівля з історією колишньої синагоги в центрі Ужгорода
- В Ужгороді у День святого Валентина одружиться 7 пар
- Крафтове виробництво «Вуйко Еко» випустило новий продукт за рецептом, якому вже понад 150 років
- "До перемоги я поки на місці": прикордонниця Чопського загону Мар'яна Грицак розповіла про службу й плани на майбутнє
- «Традиційні головні убори та зачіски Закарпаття кінця ХІХ – першої половини ХХ століття»: книжка
- Закарпаття під час війни: використані переваги та пропущені можливості
- Музей, що зберігає дух митця: в Ужгороді відзначають 45-річчя музею Манайла
- Мирослав Дочинець, письменник: "Україна навіть через покоління не буде повністю українськомовною"
- Унікальне Закарпаття: у соцмережах показали соляну стометрову піраміду підземного Солотвина
- ДНК-ідентифікація тіл невпізнаних та зниклих безвісти: як на Закарпатті проводять експертизи
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- Понад 4 тисячі випадків захворювання на грип та ГРВІ виявили минулого тижня на Закарпатті
- Щороку на облік у Закарпатському протипухлинному центрі уперше стають близько 3 000 нових пацієнтів
- "Ми розпалили вогонь, аби хоч якось зігрітися": історія Юрія, який понад 20 років мандрує горами Закарпаття
- За перший місяць 2026 року Закарпаття прийняло п’ять евакуаційних груп із прифронтових областей
- Після важкого поранення переніс понад 10 операцій та планує повернутися у стрій: історія закарпатського поліцейського Івана Гучковича

До цієї новини немає коментарів