Дві закарпатські школи першими в Україні отримали класи віртуальної реальності: Як це працює

Дві закарпатські школи – Солотвинський ліцей-інтернат з румунською мовою навчання ім. М. Емінеску та Нижньоапшанський ліцей “Апша”– одержали VR-гарнітури (окуляри віртуальної та доповненої реальностей), - пише  Евеліна Гурницька, Varosh.

Водночас у Солотвинському ліцеї презентували оновлений клас віртуальної реальності, а в обох закладах – сучасне комп’ютерне обладнання. З вересня уроки в цих школах будуть проводити із модерною технологією VR. Це перші дві школи в Україні, які на постійній основі мають таку апаратуру.

Що зроблено

Все відбувається у межах проєкту “Віртуальна реальність єднає Карпати: інтерактивні шкільні лабораторії”. Загалом йдеться про проєкт Virtual Lab, який реалізується в рамках Спільної операційної програми Румунія-Україна 2014-2020 за фінансової підтримки Європейського Союзу.

«Партнерами в проєкті є дві школи в повіті Сату Маре, а з українського боку – це Управління освіти, охорони здоров’я, культури та спорту Тячівської районної адміністрації, а також ми, головний партнер, Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва “Закарпаття”», – розповідає Михайло Данканич, директор АРР “Закарпаття”.

За його словами, ідея втілюється з 24 березня 2020 року. Загальний бюджет – близько 330 тисяч євро, які практично рівномірно розподілені між українською та румунською сторонами.

«У нас є дві цільові школи в Солотвинській громаді. Ми закупили 40 окулярів віртуальної реальності, з яких 16 – для Солотвинського ліцею і 24 — для Нижньоапшанського ліцею. У Солотвинському ліцеї, в рамках проєкту, також було зроблено ремонт комп’ютерного класу. А для Нижньоапшанського закуплено 17 комп’ютерів, дуже потужних, дуже сучасних, із великими екранами».

Як уже сказано, ці закарпатські школи перші в Україні мають такі класи.

«Ми знаємо, що в Україні були відкриті уроки, де проводили навчання із допомогою окулярів. Але на постійній стаціонарній основі, наскільки нам відомо, в Україні такого ще нема, ми – перші», – додає директор АРР “Закарпаття".

Крім того, придбана й інша техніка, як-от принтери, сканери, флекс-камера, мультимедійна дошка, проєктори, а також потужні Wi-Fi-роутери. Протягом втілення проєкту школи матимуть якісний інтернет.

Події

Придбання й передача обладнання – це одна зі складових ініціативи Virtual Lab. Також відбувалися й відбуватимуться тематичні заходи для вчителів та учнів.

Відтак презентація VR-окулярів у двох школах – це одна з фінальних подій проєкту. У листопаді вчителі пройшли навчання зі скретч-програмування. А минулого тижня освітяни двох шкіл проходили триденний тренінг, аби опанувати роботу з VR-окулярами. Восени вони проведуть відкриті уроки з використанням сучасних технологій віртуальної та доповненої реальностей. Також, як каже директор АРР “Закарпаття”, серед школярів Тячівщини відбудеться “Кубок зі скретч-програмування”.

Як це працює: якими будуть уроки з VR-гарнітурами

Віктор Орос, завідувач кафедри природничо-математичної освіти та інформаційних технологій Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, брав участь у триденному тренінгу для педагогів, навчав їх використовувати нову техніку.

Він пояснює виданню Varosh тонкощі процесів. Наразі є освітній контент на 500-600 уроків. Він створений у Великобританії, власне українського поки нема. Ці матеріали спрямовуються на екрани окулярів із центрального сервера, тобто вчитель у потрібну мить запускає певний епізод із комп’ютера. Важливо, що окуляри запрограмовані винятково для навчальних потреб, бавитися тут не вийде.

«Це не має займати весь урок, це має бути фрагмент віртуальної або доповненої реальностей, який доречний на уроці саме в конкретний момент».

За допомогою гарнітур учням можна показати:

• віртуальну реальність,
• доповнену реальність,
• 360-градусну панораму,
• 3D-модель,
• відео.

Тож це чудовий спосіб візуалізувати теорію, наприклад, анатомії, коли вчитель зможе продемонструвати дітям, як працює людське серце.

«Згідно з тим, який є контент, я бачу найбільше його використання вчителями біології, географії. Можливо, історії, можливо, хімії. І, можливо, навіть математики, тому що вчителі можуть моделювати 3D-об’єкти», – пояснює Віктор Михайлович.

Важливо, аби вчителі вміли й хотіли адаптовувати епізоди віртуального контенту в класичний план уроку.

«Під час навчання ми передбачили, аби вчителі навчилися використовувати не тільки віртуальну реальність, пов’язану з гарнітурою, але й доповнену реальність, пов’язану з простими мобільними телефонами», – додає Віктор Михайлович.

Михайло Данканич підкреслює, що глобальна мета – спонукати дітей якісніше вчитися. Новітні технології мали би цьому сприяти.

«На дітей це має справити якесь враження і має мотивувати їх до того, аби вони були зацікавлені в навчанні трошки більше, і трошки більше могли запам’ятати щось цікавого. Тим більше, що багато школярів краще сприймають інформацію візуально».

Ідея для майбутнього

АРР “Закарпаття” стежитиме, як працюють класи віртуальної реальності, вірить, що за шість місяців, рік будуть успішні результати. У такому разі буде потенціал мультиплікувати на інші школи, можна охопити, до прикладу, з десяток. Надважливо, аби вчителі й учні активно використовували техніку, щоби сучасно урізноманітнювати навчальний процес. 

  Надіслати другу