Якщо упустимо шанс, то можемо лишитися без набережної, як колись без хоспісу, - Василь Кручаниця

Головний лікар Закарпатського обласного наркологічного диспансеру Василь Кручаниця: «Звичайно, що треба ремонтувати набережну, а гроші використовувати! Якщо це кошти цільової субвенції, то треба їх використати за призначенням – і все. З іншого боку, громадськість повинна бути ознайомлена заздалегідь із проектом і контролювати процес, міська влада повинна забезпечити цей процес, зробити його максимально прозорим.

Якби це були кошти, які можна використати за вибором – на садочок, лікарню чи якесь інше питання – тоді би можна було філософствувати, що більш потрібно. Якщо це цільова субвенція, то треба хапати її і робити, використати до останньої копійки. Але все використання має бути прозорим!
Бо інакше… Аби не сталося, як вже було. Пригадайте випадок, який був кілька років тому, я тоді ще був депутатом міськради. Йшлося про будівництво хоспісу навпроти ЗОШ № 15 школи поруч із католицьким монастирем. Під його будівництво треба було містові відвести гектар землі – пустиря. І раптом почалися протести, зібралися активісти, що не треба тут нічого робити, що можна будувати хоспіс десь інде, а не тут, бо тут може бути парк…

Уся сіль була в тім, що на той час католицька церква мала можливість залучити кошти Ватікану і побудувати сучасний хоспіс на 15 ліжок, зробити його за європейськими стандартами, облаштувати сучасним обладнанням. Вони готові були забезпечити все без винятку, монахи повинні були здійснювати нагляд за пацієнтами, а з нашого боку потрібно було додати тільки медичний компонент та землю.
.jpg)
Тоді «зарубали» проект, вирішили, що його не треба. У підсумку хоспіс побудували в Тернополі, громада міста вхопилася за нього і руками, і ногами, як кажуть, там підійшли до питання свідоміше. А через якийсь час і в Ужгороді згадали, що треба б нам хоспіс, та біда в тім, що грошей на нього держава не дає, ні місто, ні область не має, а Ватікан теж не збирається більше нічого виділяти. Пізно! Є така хороша приказка, російською звучить так «Ложка дорога к обеду». Тому якщо є можливість зараз відбудувати набережну, то треба це робити, без варіантів».
Маєте свою думку? Надсилайте коментарі на нашу адресу.
До теми
- Мар’яна Нейметі: «Ніхто зверху рядків не диктує, в нього є важливіші клопоти»
- Навіть у найважчі моменти ми все одно співаємо, – керівниця театру «Берегиня»
- До перших класів в Ужгороді вже зарахували понад 1300 дітей: у яких школах ще є вільні місця (ПЕРЕЛІК)
- 160 малюків, серед них дві двійні, народилося у травні у перинатальному центрі Ужгорода
- «Кожна людина має право залишатися собою...»: 13-річна ужгородка Валерія Білецька розповіла про що її друга авторська пісня «Абоненти»
- В Ужгороді відбувся меморіальний захід, присвячений трьом полеглим Героям
- "Ми лікуємося об людину": інтерв'ю з психологинею про підтримку родин військовослужбовців
- Сьогодні – Трійця: традиції, прикмети та головні заборони свята
- «Знахідки, які розповідають»: в Ужгороді видали каталог артефактів з розкопок замкової церкви Святого Юрія
- У школах Ужгорода пролунав останній дзвоник. У місті майже 3000 випускників
- Безбар’єрність – це про повагу: як Закарпатський кардіоцентр створює простір, доступний для кожного
- Майже 45 років записів: в Ужгороді презентували третій том «Щоденників Івана Чендея»
- Століття пам’ятника Євгену Фенцику в Ужгороді
- Від протестів до міського феномену: як «Відкриті екскурсії» навчили ужгородців любити своє місто
- "Ніколи мені ніхто не дарував": в Ужгороді провели акцію "Подаруй вишиванку пораненому військовому"
- Код нації на вулицях Ужгорода: з Днем вишиванки!
- В Ужгороді відбулася зустріч-пам'яті до 104-ї річниці від дня народження письменника Івана Чендея
- Служба і дружба. Як ужгородські кінологи вчать собак розкривати злочини
- В Україні зявилась ініціатива щодо надання Дню вишиванки статусу офіційного державного свята
- “Втрачений Ужгород”: про що писали місцеві газети 100 років тому

До цієї новини немає коментарів