Ювілейний рік закарпатського хокею: перспективи і труднощі

Як нині на Закарпатті розвивається цей популярний вид спорту, його перспективи, – довідувався в очільника обласної федерації хокею Василя Ябрика.
Пане Василю, знаю, що у футбол в нашому краї почали грати більше, ніж 100 років тому, а виявляється, що і в хокей також…– Так. Цього року вийде книжка про історію хокею на Закарпатті. У нас є матеріали, які засвідчують, що в Мукачеві ще в 1916 році на льоду річки Латориця проводилися перші хокейні поєдинки між командами учнів гімназії. А вже в 1946-му в Ужгороді була створена відома команда «Спартак», до 70-літнього ювілею якої ми приурочили поточний чемпіонат області. Також у книзі вміщені інтерв’ю та коментарі людей, які причетні до становлення та розвитку хокею, до прикладу, є цікавий матеріал про нашого земляка, який грав у хокей на серйозному рівні в Канаді, будуть опубліковані світлини різних історичних періодів. А ще вказані причини, які не дали цьому спорту піднятися до високого рівня. Загалом читач сам має зробити висновки щодо причин такого стану хокею на Закарпатті. 11–12 лютого на ковзанці «Ice Land» проведемо міжнародний турнір із нагоди 100-річчя закарпатського хокею.
Раніше доросла команда з Ужгорода виступала в чемпіонаті Західноукраїнської хокейної аматорської ліги, а в цьому сезоні чомусь не грає. Чому так сталося?
– В ЗУХАЛ ми перестали виступати ще минулого року, через те, що Ліга розпалася. Учасники не знайшли компромісу, де проводити поєдинки, в окремих команд не було фіанансових ресурсів на виїзні матчі, оплачувати проживання та харчування спортсменів. А на Закарпаття взагалі ніхто не хотів їздити, тому нам доводилося грати всі зустрічі на виїзді, вважаю для нас та для шанувальників хокею в області – це несправедливо. Тому вирішили переорієнтуватися на Європу – їздимо на турніри до Чехії, Італії, Словаччини, а минулого року взяли участь у цікавому міжнародному турнірі в Буковелі, де нам протистояли німецький, австрійський колективи та хокейна команда військових США, які перебувають у Східній Європі. Нам сподобалося, тож плануємо й у нас проводити такі змагання й таким чином популяризувати хокей.
Уже кілька років ведуться розмови про будівництво льодового палацу, навіть існували певні протиріччя щодо відведеної території для його будівництва на четвертому полі стадіону «Авангард» між вашою федерацією та керівництвом ФК «Говерла». На якій стадії нині це питання?
– Усі протиріччя вже позаду. До слова, ще в радянські часи існував проект будівництва ковзанки на місці четвертого поля «Авангарду». Тож плануємо розмістити каток на цьому місці, хочемо купити надувний дах, щоб закрити лід і продовжити його «життя» на 9 місяців, аби діти мали можливість довше тренуватися. Паралельно з хокеєм розвиватимемо й фігурне катання, адже окрім очільника голови федерації хокею рік тому мене обрали ще й головою обласної федерації фігурного катання. Вже навіть запрошував кількох тренерів з фігурного катання до Ужгорода, однак, саме через «короткий лід» (у нас лід тримається лише зиму) вони відмовилися сюди їхати. Через це семеро найкращих наших юних хокеїстів залишили секцію й поїхали тренуватися на постійній основі в сусідню Словаччину. Закрита ковзанка дозволила б нам провести повноцінний чемпіонат області та організовувати різноманітні хокейні міжнародні турніри.
Чи є в нас достатньо кваліфікованих тренерів із хокею?
– Наразі з дітьми працюють два тренери, а в перспективі, коли запрацює крита ковзанка, збільшиться кількість тренувань та й сподіваюся, що також зросте й число вихованців, звісно, потрібно буде розширювати кадровий тренерський склад.
Які змагання проводите для дітей?
– На сьогодні активно готуємося до турніру «Золота шайба», який у минулому сторіччі був дуже популярним. Свого часу саме після участі в цьому турнірі й сам почав займатися хокеєм. Тоді кожен міський ЖРЕР презентував власну команду. Ось таку традицію хотів би запропонувати відновити й нині, але ЖРЕРи в цьому напрямі вже не так активно працюють, тож більше звертаємося до місцевих активістів, депутатів. До речі, діти в нас займаються безкоштовно в спеціально відведений час, тренування відбуваються двічі на день, також на початку новачкам секції видаємо екіпіровку. Нині в нас тренується близько 30 дітей у двох вікових групах. Користуючися нагодою, хочу звернутися до батьків, що проводимо відбір дітей віком від 6 до 10 років у секцію хокею. Всі охочі можуть телефонувати за номером голови батьківського комітету дітей нашої секції Станіслава Овчренка: (050)432-13-88.
Де ще в області розвивають хокей?
– Окрім Ужгорода, подібних секцій, на жаль, більше немає. В Тячеві міський голова висловив побажання створити таку секцію, але до конкретних справ поки не дійшло.
Щоб хотіли б побажати шанувальникам хокею у цей святковий період?
– Насамперед здоров’я, успіхів, та бажаю батькам, щоб вони більше часу приділяли своїм дітям і приводили їх на хокей.
Розмову записав Роман СЕНИШИН
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"

До цієї новини немає коментарів