Суворість Карпат і злагоджені дії: неймовірна історія порятунку на Закарпатті (ФОТО, ВІДЕО)
Історія про вражаючий порятунок.
Історія про вражаючий порятунок.
...Застаємо майстра за роботою, щоправда, не з пензлем та фарбами: Володимир Микита керує завершальним етапом формування композиції у Закарпатському обласному художньому музеї імені Йосипа Бокшая. Кілька працівників музею розвішують картини, для яких перед тим разом із художником визначили локацію.
Розглядаючи старі фотографії, зроблені на Закарпатті століття тому багатьма фотографами, серед іншого можна побачити й великий акцент на туризмі. Адже що міг запропонувати економічно бідний, поораний окопами Першої світової війни, гірський, в основному вкритий лісом, регіон, який останнім приєднався до порівняно розвинутої Чехословацької Республіки?
Міжвоєнне затишшя минулого століття – один з найцікавіших періодів в історії Закарпаття, яке за короткий час, як гарячу картоплину з руки в руку, перекидали з держави в державу. Саме з 1919-го по 1939 рік, коли ця земля була більш-менш стабільним, а в той же час регіоном з динамічним розвитком у складі Чехословаччини, сюди їдуть етнографи, фотографи, митці та дослідники, які зустрілися з майже законсервованою екзотикою в центрі Європи.
“Цей рушник має понад 100 років. Але цінний він не тільки тому. Його вишила моя бабця, будучи юною дівчиною. От саме на ньому і вчилася. Це її найперша робота”, — простягує руку до рушника на стіні Тетяна Каганець, завідувачка клубом у селі Лубня на Великоберезнянщині. Поруч — десятки інших рушників, килимів, одягу, предмети побуту. Тут можна побачити плетений з лози шкільний портфель та табель успішності 1920 року. Жінка уже понад 10 років збирає докупи те, що сьогодні ми називаємо самобутньою культурою, історією, національною пам’яттю. Та відвідувачі у музеї — рідкісні гості.
Про ці пристрої я не знав, допоки не пощастило потрапити в дві триденні експедиції разом із товаришами. Вони, в рамках проєкту ужгородського Інституту еколого-релігійних студій “BAT4MAN”, займаються дивною і цікавою справою, – досліджують дзвіниці закарпатських церков, вивчаючи їхніх мешканців, насамперед, сов та кажанів. Такі дослідження уже давно ведуться в Європі, і от нарешті прийшла й наша черга.
То сніг, то дощ - і цьогорічна зима не тішить любителів гірськолижного відпочинку. Тому як тільки паде перший сніг - всі, хто любить лижі та сноуборди, знімаються і їдуть в гори. Так, можна було покататися позаминулими вихідними, а вже минулими близько 70 % снігу змило дощами.
Мікрорайон Підлипники, що розташований поряд із Ужгородом, але вже на території Оноківської ТГ, знову підтоплений: через сильні опади тут підтоплені двори, вулиці, люди якаржаться, що нереально пройти
Ось як до цих своїх світлин з Синевиру, Пилипця і Репинного підводить фотограф Богдан Магдич, який народився на Міжгірщині, але вже багато років живе та працює у Києві:
Чехія, Німеччина, США, Угорщина, Велика Британія, Ірландія – із цих та інших країн у міжвоєнний період, у часи існування Підкарпатської Русі, приїздили фотографи та дослідники, аби огледіти й зафіксувати карпатську екзотику. Однак дивує, що відвідати давнє Закарпаття не спішили фотографи із сусідньої Словаччини, попри те, що в 20-30-х роках там були відомі майстри фотографічної справи. Можна припустити, що для словаків ці землі були не такими цікавими, а доволі звичними й схожими до рідних обширів, ніж для дослідників зі згаданих вище країн, принаджених невідомістю й певною закритістю маленької території в центрі Європи.
Світлини зимової казки на високогірній Міжгірщині опублікувала у соцмережі Фейсбук Оксана Ващук.
Сьогодні особливе свято для християн східного обряду - Богоявлення Господнє.
Світ криміналу, злочинців та вбивств доволі часто привертає увагу людей. Щось притягує до розкриття задумів, мотивів, способів та предметів вбивства… Як притягує і бажання дізнатися більше про розплутування клубка слідів та відкриття детективних історій про хитрих убивць та їх пошуки ще хитрішими слідчими. Подекуди предмети, пов’язані з гучними вбивствами чи кримінальними злочинцями, перетворюються на фетиш чи стають експонатами колекцій через свою незвичайність.
На Закарпатті ведмеді у Центрі реабілітації бурих ведмедів в НПП “Синевир” з настанням морозів та сніжних днів почали залягати в сплячку.
Про незвичну садибу в селі Оленьово, що на Свалявщині, у соцмережі Фейсбук інформує туристична спільнота Подорожуй.
В Ужгород нарешті прийшла зима не лише календарна, а й зі справжнім снігом та морозом.
Історія Закарпаття на початку ХХ століття – непроста і яскрава. Війни і, як наслідок, неодноразове «перестрибування» регіону з країни в країну, робили невелику територію в Карпатах цікавою для світу. А відтак – вабливою для дослідників з фото- та відеокамерами. Слідкуючи за хитросплетіннями доль фотографів, які заводили їх в найвіддаленіші куточки гірських поселень на території сучасного Закарпаття століття тому, і справді подивуєшся: хтось був військовим кореспондентом на Першій світовій війні, хтось – чеським учителем, службовцем чи етнографом, хтось робив світлини на замовлення відомих журналів, інші приходили, передчуваючи голокост, розпад Чехословаччини й наближення фронту нової, ще кровопролитнішої світової війни.
Футбол, гандбол, дзюдо, плавання, спортивне орієнтування, карате, водне поло та багато інших видів спорту активно розвиваються на Закарпатті. Певна річ, в обласному центрі їм приділяють особливу увагу. Тож, продовжуючи підсумки року, Uzhgorod.net.ua пропонує згадати, якими спортивними подіями жив край і Ужгород протягом 2020-го.
Минулого року у Невицькому замку розпочалася масштабна реконструкція. Роботи проводять за грантові кошти, а саме за рахунок бюджетної секторальної підтримки ЄС – 9 мільйонів 250 тисяч гривень.