Ректор ЗакДУ пообіцяв повернути басейн містові

Згадувалося, що цей відкритий басейн побудований у 1938 році, ще за чехів, і свого часу він був одним з найкращих об’єктів такого роду в Україні. Тут навчалися плавати діти, готувалися до змагань юні спортсмени, котрі показували неабиякі досягнення. А зараз за 7 років, що басейн знаходиться у віданні ЗакДУ, як висловився ветеран спорту пан Василькін, працював він усього 2 роки — в середньому по три з половиною місяці на рік. Про належний санітарний стан і техніку безпеки вже й не йдеться: люди стрибають у воду з козирка, інструкторів нема, дядьки кидають недопалки просто у басейн.
Міський голова Сергій Ратушняк узагалі різко “пройшовся” по ректору ЗакДУ. Він украй незадоволений тим, як господарює в басейні і на стадіоні Федір Ващук та запевнив, що місто відмовляється від такого користувача, натомість приведе сюди потужного інвестора, котрий зробить тут порядок, і басейн знову стане загальнодоступним. Такими спорудами мають керувати фанати спорту, переконаний мер. Його бачення перспектив басейну — з 9 до 18 у будні там слід безкоштовно займатися школярам, а ввечері, на вихідні та на канікулах можна заробляти гроші на інших бажаючих поплавати.
Зараз людям, котрі потребують водної реабілітації після аварій, позайматися ніде, відпочити й поплавати з сім’єю, як колись, теж ніде — хто може собі це дозволити, їде на вихідні до сусідньої Угорщини. Словом, зобов’язань, які взяв на себе тоді ще УжДІІЕП, беручи на баланс басейн, він не виконав. Саме тому у відповідь на численні звернення минулоріч у міськраді була створена спеціальна комісія, яка вивчала стан цієї споруди і винесла це питання на відкрите обговорення в комісіях, а затим — у сесійній залі. Депутати вирішили повернути басейн містові, однак ЗакДУ оскаржив це рішення в суді. Зараз, як прокоментував начальник юридичного відділу міськради, є два шляхи: або продовжуватиметься судова тяганина, або за наслідками “круглого столу” питання вдасться вирішити мирно.
Ректор ЗакДУ Федур Ващук, котрий теж був присутній на зібранні, доводив, що басейн він прийняв у вкрай поганому стані, вкладав у нього гроші, отримані від студентів-контрактників як плату за навчання, хоча в принципі він йому не був потрібен тоді і не потрібен тепер. Це, мовляв, зайвий тягар, він готовий будь якої миті передати те майно, яке прийняв від міста в 1999 році за відповідним актом прийому-передачі. Однак хоче відшкодування за вкладене у басейн, і каже, що всі затрати у нього документально підтверджені. Правда, коли хтось із залу запропонував Федору Григоровичу тут же написати розписку про готовність передати споруду місту, він відповів, що це так не робиться. Отож наскільки щирими були заяви ректора, побачимо з подальшого розвитку подій.

Cайт Ужгородської міськради

 

17 березня 2007р. -->