На Закарпатті вручили орден матері загиблого гвардійця

Хлопець зміг пережити бої за місто, вирватися з окупації і переїхати на Львівщину. Там вступив до університету. Хотів стати істориком і археологом. А коли в 2023 році зрозумів, що історію треба не лише знати, а і творити, то добровольцем вступив в лави Національної гвардії України. Мужньо і професійно Андрій виконував складні завдання і з усіх сил намагався помститися росіянам за загублені життя, скалічені душі, зруйновані українські міста і власні мрії. У серпні минулого року загинув захищаючи Батьківщину. Указом Президента України № 35/2024 від 29.01.2024 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові нагороджений орденом «За мужність » ІІІ ступня (посмертно). Нагороду матері героя вручили керівництво Хустського району Закарпатської області і офіцери Національної гвардії України.
«Війна безжальна і забирає найдорожче, що в нас є – наших людей. Відважних, красивих, молодих, вмотивованих хлопців та дівчат. Тому ми повинні робити все від нас залежне, щоб залишатися гідними їхнього неоціненного подвигу», – заявив керівник Хустської районної військової адміністрації Віктор Сабадош.

«Він був старшим у відділенні. Окрім того, що був надзвичайно творчою людиною, писав вірші, Андрій проявив лідерські якості і вміння адаптуватися до будь-яких обставин. На штурм він мав йти в першій групі і не намагався знайти причини не робити цього, а спокійно прийняв завдання. Одного разу ми витягували суміжників, у яких були кульові поранення в голову. Він надавав їм допомогу і виносив на евакуацію, в той момент він чітко давав команди, що кому і як робити. В його характері і професіоналізмі ніхто не сумнівався, і всі слухались його. Потім ми з ним разом отримали поранення і разом нас везли на евакуацію, попри те, що поранення було важке, Андрій боровся, у нього вже закидалися очі, і він хотів відключатися. Але як би йому важко не було, він розмовляв з медиками довгий час. Маю за честь знати Його», – розповів побратим Андрія Прокопчука.
До теми
- “Дитина кожного дня просить тата”: історії жінок, чиї рідні зникли безвісти
- Ще одна родина з Дніпропетровської області знайшла прихисток на Закарпатті
- «Ремонтуємо навіть натівську зброю, до якої немає інструкцій…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- Від роботи в газовій службі на Сумщині до проєкту про видатних жінок Закарпаття: історія майстрині Галини Комендант
- Сила землі та спільноти: три історії переселенців, які знайшли новий дім у Нижньому Селищі на Закарпатті
- 1000 гігієнічних наборів хочуть зібрати для військових на Закарпатті до свята Миколая
- «У мене помінялося ставлення до росіян. На початку повномасштабки була ненависть, а тепер з’явилося презирство…» Історія бійця 128-ї бригади Роланда
- Позивний «Трамп» - Віктор з Страбичова пройшов шлях від солдата до капітана у 101-й окремій бригаді територіальної оборони Закарпаття
- «До війни я випікав у ресторані «Наполеони» й «Медовики», а зараз у нас найпопулярніший – вафельний торт зі згущонкою». Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Роботи, що рятують життя: історії поліцейських Закарпаття з лінії вогню
- Троє військових із інфарктом за добу: у Закарпатському кардіоцентрі показали, як надають допомогу нашим захисникам
- Між закордоном і армією 22-річний “Шкіпер” обрав ЗСУ!
- "Стала набагато простішою": як змінилася процедура оформлення відстрочок від мобілізації з 1 листопада
- Війна спричиняє безсоння українців: результати наукового дослідження
- Світло пам’яті на Пагорбі Слави в Ужгороді
- Зміни в ментальному здоров’ї та благополуччі дітей: сімейне опитування дітей і батьків
- Карета швидкої допомоги «Оксана»: артефакт війни – в Ужгородському замку
- "Ми не можемо щось дати, якщо самі цього не маємо", — Василь Мандзюк про роботу капелана в тилу
- ID-паспорт для пораненого військового - без черг, бюрократії й затримок
- «Бограч-index» – жовтень 2025: за місяць ціни за продукти змінилися на - 2,1%

До цієї новини немає коментарів