На Закарпатті вручили орден матері загиблого гвардійця

Хлопець зміг пережити бої за місто, вирватися з окупації і переїхати на Львівщину. Там вступив до університету. Хотів стати істориком і археологом. А коли в 2023 році зрозумів, що історію треба не лише знати, а і творити, то добровольцем вступив в лави Національної гвардії України. Мужньо і професійно Андрій виконував складні завдання і з усіх сил намагався помститися росіянам за загублені життя, скалічені душі, зруйновані українські міста і власні мрії. У серпні минулого року загинув захищаючи Батьківщину. Указом Президента України № 35/2024 від 29.01.2024 за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові нагороджений орденом «За мужність » ІІІ ступня (посмертно). Нагороду матері героя вручили керівництво Хустського району Закарпатської області і офіцери Національної гвардії України.
«Війна безжальна і забирає найдорожче, що в нас є – наших людей. Відважних, красивих, молодих, вмотивованих хлопців та дівчат. Тому ми повинні робити все від нас залежне, щоб залишатися гідними їхнього неоціненного подвигу», – заявив керівник Хустської районної військової адміністрації Віктор Сабадош.

«Він був старшим у відділенні. Окрім того, що був надзвичайно творчою людиною, писав вірші, Андрій проявив лідерські якості і вміння адаптуватися до будь-яких обставин. На штурм він мав йти в першій групі і не намагався знайти причини не робити цього, а спокійно прийняв завдання. Одного разу ми витягували суміжників, у яких були кульові поранення в голову. Він надавав їм допомогу і виносив на евакуацію, в той момент він чітко давав команди, що кому і як робити. В його характері і професіоналізмі ніхто не сумнівався, і всі слухались його. Потім ми з ним разом отримали поранення і разом нас везли на евакуацію, попри те, що поранення було важке, Андрій боровся, у нього вже закидалися очі, і він хотів відключатися. Але як би йому важко не було, він розмовляв з медиками довгий час. Маю за честь знати Його», – розповів побратим Андрія Прокопчука.
До теми
- Написав 15 творів, п’єсу та навіть став актором у 59 років – історія офіцера 128 бригади Григоровича
- Закарпаття під час війни: використані переваги та пропущені можливості
- Любов, що рятує в полоні: історія подружжя Андрія Раітіна та Олени Терещенко з Маріуполя в Ужгороді
- ДНК-ідентифікація тіл невпізнаних та зниклих безвісти: як на Закарпатті проводять експертизи
- Служба супроводу 12-ої бригади «Азов»: як працює система підтримки
- За перший місяць 2026 року Закарпаття прийняло п’ять евакуаційних груп із прифронтових областей
- Після важкого поранення переніс понад 10 операцій та планує повернутися у стрій: історія закарпатського поліцейського Івана Гучковича
- Замість окупації — опір: історія офіцера Нацгвардії
- Щоб хлопців замінило залізо: 26-й полк тренує операторів НРК
- Елла Лібанова: Поки в Україні буде небезпечно, люди не повертатимуться, але тримати з ними зв’язок – ми зобов'язані
- Військовий медик з Ужгорода Ерік Глеба отримав нагороду «Хрест Турботи»
- Ветеран із Закарпаття Костянтин Кашула допомагає побратимам проходити шлях реінтеграції
- На Закарпаття прибули два евакуаційні потяги з Дніпропетровської області
- «Армія – це наш шанс на виживання»: начмед Третього армійського корпусу Вікторія Ковач
- Холод не перешкода: закарпатські гвардійці тренуються за будь-якої погоди
- "Не маємо залишати сім'ї сам на сам із болем": в Ужгороді вийшли на акцію-нагадування про полонених і зниклих безвісти
- Пішов до ЗСУ ще до повномасштабного вторгнення: медик з Ужгородщини четвертий рік рятує життя на фронті
- Під час мобілізації не сказав, що медик, бо хотів у розвідку: Вадим Гаджега відмовився від кар’єри лікаря в Словаччині й пішов воювати за свою країну
- Гвардійці 26 полку провели для старшокласників ліцею "Лідер" в Ужгороді урок мужності
- Підтримати бригади Сухопутних військ Збройних Сил України тепер можна підписавшись!

До цієї новини немає коментарів